Президент США Дональд Трамп значно спростив структуру Ради національної безпеки, фактично згорнувши її активність. У своїх рішеннях щодо зовнішньої політики він покладається на обмежене коло особистих радників, які не завжди мають достатню кваліфікацію. Як повідомляє видання Politico, Трамп довіряє найважливіші питання, включно з війною в Україні, лише кільком найближчим помічникам.
Серед цих радників — особи, які не мають значного досвіду у державному управлінні. Це стосується Стіва Віткоффа, державного секретаря Марко Рубіо, віцепрезидента Джея Ді Венса та інших, таких як Джаред Кушнер. Віткофф і Кушнер, яких Трамп вважає найздібнішими укладачами угод, спільно працювали над “мирним планом” для України та Росії, що містить 28 пунктів. Обговорення таких питань відбуваються спонтанно, без регулярності та належної ієрархії, що є традиційною для державних структур.
Ця ситуація зумовлює непередбачуваність та суперечливість у зовнішній політиці США. Колишній чиновник адміністрації зазначив, що Трамп зацікавлений у досягненні мирних угод, проте деталі його мало хвилюють. Це видно на прикладі переговорів по Україні, які паралельно ведуть кілька радників без єдиної координації. На думку Річарда Хааса, колишнього радника державного секретаря в адміністрації Джорджа Буша, така практика є небезпечною. Він підкреслює важливість єдиного координатора, який забезпечує узгодженість в інформації.
Цей рік ознаменувався істотним скороченням бюрократії в команді Трампа, зокрема, спостерігається зменшення ролі Ради національної безпеки як важливого державного органу. Це, а також недовіра Трампа до державних інституцій призвело до ухвалення рішень без консультацій з фахівцями. Експерти зізнаються, що ідея про прийняття країною плану з 28 пунктів виглядає малореалістичною, проте Трамп та його коло, як стверджує колишній чиновник Ради національної безпеки, на це не зважають.
У контексті безладності у зовнішній політиці Трампа Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО, вказує на відсутність реального процесу розробки політики та взаємодії з іноземними державами, що пояснює хаос у зусиллях президента з припинення війни в Україні. Натомість аналітики, такі як Метью Сайєд, критикують зовнішню політику Трампа за відсутність національної стратегії, розглядаючи її як інструмент особистого збагачення. Це підриває єдність на міжнародному рівні та створює ризики для підтримки України.
Таким чином, остаточний результат діяльності Трампа в зовнішньому полі — це безлад і нерегульованість, які є наслідком ухвалення рішень без належної уваги до експертизи та організації процесів.
