Основні факти
- На саміт Європейської політичної спільноти у Вірменії у 2026 році прибули понад 40 європейських лідерів, серед яких був президент України Володимир Зеленський.
- Керівник Офісу президента України Кирило Буданов вважає військову агресію Росії проти Вірменії реальною можливістю через географічну близькість і політичні обставини.
- Росія веде приховану інформаційну кампанію у Вірменії напередодні парламентських виборів 7 червня 2026 року, що включає підтримку проросійських кандидатів та мобілізацію електорату шляхом залучення російських вірмен.
- Білоруський лідер Олександр Лукашенко висловив застереження щодо перспектив Вірменії, пов’язаних із прагненням вступу до Європейського Союзу, порівнюючи ситуацію з Україною.
Оцінка військової загрози з боку Росії
Кирило Буданов, очільник Офісу президента України, на форумі “Архітектура безпеки” 2026 зауважив, що існують підстави вважати можливим військовий напад Росії на Вірменію. Зокрема, він виділяє географічний фактор — наявність спільного кордону між Росією та Вірменією. Порівняння з Україною є логічним у контексті параметрів загрози, хоча військовий потенціал цих двох країн суттєво різниться.
Буданов не виключає повторення російського сценарію в українській війні, однак підкреслює складність у питанні розділення вірменського суспільства для подальших дій Росії. Він підкреслює, що це залишається відкритим питанням та висловлює надію, що втручання буде обмеженим.
Реакція міжнародної спільноти
За словами Буданова, у випадку військового нападу на Вірменію необхідна конкретна та дієва відповідь міжнародної спільноти, яка не може обмежуватися лише вираженням занепокоєння. Він наголошує на розриві між словами і діями, намагаючись звернути увагу на готовність світових гравців до реального втручання.
Політичні та інформаційні аспекти актуальної ситуації
Підготовка до парламентських виборів у Вірменії спричинила загострення інформаційної боротьби. За даними агентства Reuters, Росія проводить масштабну приховану кампанію впливу з ціллю не допустити переобрання прем’єр-міністра Нікола Пашиняна, який відомий зміцненням контактів із Заходом і поступовим дистанціюванням від Кремля після 2018 року.
У цій кампанії використовуються:
- Дезінформаційні повідомлення на підтримку проросійських кандидатів;
- Організація перевезення значної кількості осіб з числа російських вірмен для формування сприятливого парламентського результату.
Відносини Вірменії та Росії у контексті геополітики
Історично Вірменія була одним із ключових союзників Російської Федерації у просторі пострадянських держав. Проте політичні зміни останніх років, зокрема призначення Нікола Пашиняна, вплинули на переорієнтацію в зовнішній політиці країни в бік заходу. Це, своєю чергою, викликає посилений тиск з боку Москви, яка прагне зберегти свій вплив.
Застереження з боку Білорусі
Олександр Лукашенко, який фактично очолює Мінськ, висловив публічне попередження щодо прагнень Вірменії вступити до Європейського Союзу. Він посилається на “український сценарій”, який аргументує наслідками зміщення вектора розвитку країни. Лукашенко рекомендує вірменському суспільству обережність у виборі між європейською інтеграцією та членством у Євразійському економічному союзі.
Налаштування геоекономічної інтеграції
Відносини Вірменії із Євразійським економічним союзом мають фундаментальний економічний і політичний характер, оскільки членство Вірменії у цій організації демонструє її тривалі зв’язки з Росією та іншими країнами регіону, зокрема Білоруссю, Казахстаном і Киргизстаном.
Системна оцінка поточного стану
Поточна ситуація навколо Вірменії характеризується взаємопов’язаними діями: геополітичним тиском Росії у вигляді інформаційних операцій і військових загроз на фоні політичних виборів, а також зовнішніми застереженнями з боку союзних режимів. Відповіддю українських посадовців є публічне фіксування ризиків і заклик до більш рішучих дій міжнародної спільноти у разі ескалації. Вірменія залишається у центрі трансформаційного процесу, у якому постають питання безпеки, суверенітету та геополітичного вибору.
