- Україна та Молдова офіційно розпочали переговори про приєднання до Європейського Союзу з 15 червня 2026 року.
- Україна стала першою державою в історії, яка відкрила цей процес, незважаючи на умови війни.
- Швидкість інтеграції залежить від ефективності роботи законодавчих та урядових інституцій України.
- Процес вимагає відмови від пострадянської моделі державного управління.
- Кластер «Основи» містить понад 50 контрольних пунктів, що стосуються верховенства права, антикорупції та державних закупівель.
Початок переговорного процесу
З 15 червня 2026 року Україна офіційно розпочала переговори про приєднання до Європейського Союзу. Це рішення відзначило Україну як першу в історії державу, що відкрила цей шлях в умовах воєнного конфлікту. Одночасно з Україною переговорний процес розпочала Молдова. Хоча механізм інтеграції не передбачає змагання, як зазначається у матеріалі Лани Зеркаль, досягнення Молдовою безвізового режиму з ЄС на три роки раніше, ніж Україною, після того, як Україна першою почала виконувати відповідний план, вже демонструє прецеденти різної динаміки.
Внутрішні механізми поступу
Ефективність та швидкість інтеграційного процесу України прямо залежить від роботи законодавчих та урядових структур. Наступні періоди вимагають ухвалення рішень, які визначатимуть поступ на шляху до угоди про вступ. Основною вимогою цього шляху є відмова від пост-радянської системи управління державою, де державні ресурси сприймаються як преференції для обмеженого кола осіб, а застосування правил має вибірковий характер.
Кластер «Основи» та його значення
Створення відповідної правової бази в Україні є ключовим елементом для самої України, а не переважно для Євросоюзу. Кластер під назвою «Основи» містить понад півсотні детально розписаних контрольних пунктів (бенчмарків). Їхня мета полягає у забезпеченні остаточного відходу українських владних структур від мислення, за якого громадяни сприймаються як ресурс, подібний до землі.
Відсутність прогресу у виконанні реформ, закладених у кластері «Основи» — зокрема, реформ у сферах верховенства права, антикорупційної політики та державних закупівель — призведе до імітації виконання завдань в інших кластерах. Спроби гальмування цих реформ можуть трактуватися як опір системи, що відображає небажання втрачати інструменти ручного управління.
Зовнішній та внутрішній контроль
Процес інтеграції підлягає постійному контролю з боку Європейського Союзу. Позитивна оцінка на кожному етапі вимагатиме боротьби з інтересами окремих країн ЄС, історичними упередженнями та впливом російської пропаганди. Відповідно, будь-які спроби саботажу положень кластера «Основи» свідчать про системний опір та фактичну відсутність бажання вступати до Євросоюзу.
Тімоті Еш, як зазначається в матеріалі, підкреслює, що Україна та Молдова є першими країнами, для яких розроблено настільки предметні бенчмарки. Він оцінює це як перевагу, оскільки такий документ мінімізує можливості для затягування процесу або некоректних інтерпретацій очікувань.
Ризики та пріоритети
Додаткові загрози інтеграційному процесу можуть виникати через ухвалення законів, що суперечать вимогам кластера «Основи». Марта Кос з Брюсселя, офіційний представник Європейської Комісії, вже попереджала про минулорічні спроби дестабілізації антикорупційних інституцій. Цей внутрішній фактор є значно вагомішим за потенційні суперечності з окремими країнами-членами ЄС. Внутрішні перешкоди є найбільш значною загрозою на шляху України до європейської інтеграції.
