Об’єднані Арабські Емірати розробляють стратегію, спрямовану на повну ліквідацію залежності країни від Ормузької протоки, як повідомило Bloomberg.
Ключові факти стратегії ОАЕ
- Програма передбачає масштабне розширення східних портів та будівництво нових об’єктів.
- Ініціатива включає значні інвестиції у транспортну інфраструктуру.
- Міністр зовнішньої торгівлі ОАЕ Тані Аль Зейуді підтвердив курс на нульову залежність від протоки.
- Країна вийшла з Організації країн-експортерів нафти ОПЕК 1 травня.
- Abu Dhabi National Oil Co. (ADNOC) планує інвестувати $55 млрд у нафтогазові проєкти до 2028 року.
- До 2027 року ОАЕ прагнуть подвоїти потужності для експорту нафти в обхід протоки.
Геополітичний контекст та логістика
Ормузька протока є одним із ключових глобальних морських транспортних шляхів. Її безпековий статус має прямий вплив на міжнародну торгівлю, світову економіку та ціни на енергоносії. Динаміка конфлікту на Близькому Сході корелює з ймовірністю блокування Ормузької протоки, як зазначається у матеріалі LIGA.net.
Ці дії ОАЕ є частиною ширшого регіонального тренду до посилення енергетичної та логістичної автономії на тлі геополітичної нестабільності.
Заявлені цілі та заходи
Тані Аль Зейуді, міністр зовнішньої торгівлі ОАЕ, посадовець, відповідальний за зовнішньоекономічні зв’язки країни, заявив про безкомпромісний рух до нульової залежності від Ормузької протоки, незалежно від її поточного стану. Він підкреслив, що реалізація нового плану не буде припинена. Цей план передбачає значне розширення східних портів Дібба, Фуджейра та Хор-Факкан, розташованих на узбережжі Оманської затоки, поза зоною прямого впливу протоки. Також планується спорудження щонайменше одного нового порту в цьому ж регіоні.
Проєкти вимагають значних інвестицій у створення нових трубопроводів, а також залізничної та автомобільної інфраструктури. Метою є покращення сполучення між східними портами та існуючими нафтовими й газовими родовищами країни, а також об’єктами нафтогазової промисловості.
На додаток до прискореного будівництва другого трубопроводу, про яке уряд оголосив у середині травня, розглядається можливість спорудження третього. Вартість та терміни реалізації цих проєктів перебувають на стадії планування, їх деталі Аль Зейуді не оприлюднив.
Оцінка поточних переваг та майбутніх викликів
У періоди порушення глобальних постачань енергоносіїв, спричинених блокуванням Ормузької протоки, ОАЕ вже використовували існуючий трубопровід для часткового обходу обмежень. Також країна здійснювала доставку окремих нафтових вантажів через протоку, використовуючи судна з вимкненими транспондерами.
Агентство Bloomberg зазначило, що повна відмова від залежності від Ормузької протоки є складним завданням. Переспрямування всього експорту скрапленого природного газу (LNG) чи алюмінію представляє логістичні труднощі, на відміну від нафти. Порт Джебель-Алі, найбільший контейнерний хаб світу за межами Азії, зберігає своє значення для імпорту товарів. Доставка вантажів зі східних портів до великих міст, таких як Дубай та Абу-Дабі, буде пов’язана зі збільшенням витрат.
Міністр Аль Зейуді відзначив, що ці додаткові витрати планується компенсувати за рахунок масштабного розширення залізничної мережі. Порти Джебель-Алі та Халіфа збережуть статус ключових логістичних центрів країни.
Самостійність в енергетичній політиці
З 1 травня ОАЕ припинили своє членство в Організації країн-експортерів нафти ОПЕК, де вони перебували понад пів століття. Цей крок передував заяві Abu Dhabi National Oil Co. (ADNOC), національної нафтової компанії Абу-Дабі, про намір інвестувати $55 млрд у нафтогазові проєкти протягом 2026-2028 років. Це рішення підкреслює прагнення до самостійного формування енергетичної політики.
До 2027 року ОАЕ планують подвоїти свої потужності з експорту нафти в обхід Ормузької протоки. Для досягнення цієї мети Abu Dhabi National Oil Co. будує нову нитку трубопроводу до порту Фуджейра.
Паралельно ОАЕ продовжують дипломатичні зусилля, наполягаючи на тому, щоб Іран забезпечив вільний та безоплатний прохід через Ормузьку протоку.
Регіональна безпекова ситуація
28 лютого розпочалася атака Сполучених Штатів та Ізраїлю на Іран, спричинена провалом переговорів щодо іранської ядерної програми. У відповідь Іран здійснює удари по об’єктах США та Ізраїлю, а також по інфраструктурі сусідніх держав. Цей контекст посилює актуальність стратегії ОАЕ щодо диверсифікації своїх енергетичних маршрутів.
