Обмін полоненими 26 червня: звільнення 160 військовослужбовців
26 червня 2026 року відбувся обмін військовополоненими, в результаті якого з російської неволі звільнено 160 громадян України. Усі повернуті військовослужбовці перебували в полоні протягом чотирьох років. Ця подія є частиною тривалого процесу повернення українських громадян, утримуваних Російською Федерацією.
- 26 червня 2026 року: обмін військовополоненими.
- Кількість звільнених: 160 українських громадян.
- Термін перебування в полоні: чотири роки.
- Серед звільнених: троє працівників АТ «Укрзалізниця», оборонець Маріуполя, офіцер Морської охорони, два військовослужбовці-родичі та ветеран, що добровільно долучився до Сил оборони.
- Загалом 115 звільнених були оборонцями Маріуполя.
- Після повернення: медичний огляд, лікування та реабілітація.
Історії повернення: долі військовослужбовців та цивільних
Серед звільнених військовослужбовців були представники різних професій та підрозділів, чиї історії зафіксовані у матеріалі «УП. Життя».
Працівники «Укрзалізниці»
Додому повернулися троє працівників АТ «Укрзалізниця», національного залізничного перевізника України. Один із них після повернення перебуває в госпіталі.
Як зазначається у повідомленні компанії, вітається повернення колег. «Укрзалізниця» продовжує чекати на звільнення інших працівників.
Ідентифіковано Максима Сердюка та Андрія Кравченка. Максим Сердюк працював на Донецькій залізниці з 2017 року, пізніше був мобілізований до війська. Він виконував функції стрільця і потрапив у полон РФ у жовтні 2022 року.
Андрій Кравченко з 2019 року працював у Придніпровській регіональній філії АТ «Укрзалізниця», а того ж року розпочав службу в Національній гвардії України. Після звільнення з полону він проходить медичне обстеження. Обидва військовослужбовці фіксують значну втрату ваги.
Оборонці Маріуполя
З полону повернуто Максима Рибальченка, оборонця Маріуполя. У цивільному житті він працював фахівцем з термічної обробки металів на Дружківському машинобудівному заводі, а з 2020 року — у компанії ДТЕК, що є найбільшим приватним інвестором в енергетичний сектор України. Максим долучився до війська до початку повномасштабного вторгнення та потрапив у полон з території металургійного комбінату «Азовсталь» у 2022 році. Представники ДТЕК висловили надію на його відновлення та можливе повернення до колективу.
Олексій Макаров, боєць 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», побачив свою дружину Наталію вперше за понад чотири роки, як інформує «Суспільне. Івано-Франківськ». Подружжя мешкало в Маріуполі до повномасштабного вторгнення. Олексій долучився до війська, а його дружина з двома дітьми пережила облогу, авіаудар по їхньому будинку, перебування під контролем російських сил та евакуацію з окупації. Останнє повідомлення від чоловіка Наталія отримала у березні 2022 року. Після втечі з Маріуполя у Наталії діагностовано аутоімунну хворобу, яку вона лікує за кордоном. Початкова розмова з чоловіком підтвердила відсутність змін у його поведінці та реакції, що він сам підкреслив, радивши Наталії продовжувати лікування.
Можливість зустрітися з рідними отримав офіцер морської охорони Державної прикордонної служби України Ярослав Чаус. Його дружина Оксана розповіла «Суспільному. Одеса», що до 2014 року родина проживала в Криму, а пізніше переїхала до Маріуполя. У 2022 році Оксана з дитиною перемістилася на Одещину, а Ярослав потрапив у полон під час оборони «Азовсталі». За словами дружини, його тричі виключали зі списків на обмін. Наразі Ярослав проходить відновлення перед возз’єднанням з родиною на Одещині.
Ігор Кузнєцов, який служив в одному підрозділі зі своїм старшим братом Сергієм, також повернувся з полону. Сергій Кузнєцов, який раніше сам пережив полон в Оленівці та катування, розповів про реакцію Ігоря на звільнення, який перш за все запитав про свого брата.
Станіслав Каліначенко з Олександрії, військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти, повернувся з неволі. Його мати Наталія повідомила «Суспільному. Кропивницький», що Станіслав служив за контрактом з 2020 року, захищав Маріуполь та потрапив там у полон. Протягом понад чотирьох років рідні отримали лише один лист, написаний не його рукою. Станіслава утримували в Оленівці, а потім переміщували до Камишина, Каменськ-Шахтинського та Пермського краю РФ.
З полону звільнили двох родичів, Олексія та Євгена, які захищали Маріуполь у 2022 році, як інформує «Суспільне. Хмельницький». Олеся Хомутко, мати Євгена та дружина Олексія, повідомила, що її син служив водієм у 23-му загоні морської охорони міста, рятуючи поранених. За це він був нагороджений президентом та отримав дострокове звання. Її чоловік, Олексій, був командиром підрозділу. Рідних утримували в Оленівці, а у вересні 2022 року перевезли до Росії. Олеся Хомутко підтвердила, що їй вдалося поспілкуватися з ними після звільнення.
Ветеран ЗСУ
Після понад чотирьох років неволі до України повернувся Василь Кошін з Вінниччини. Його донька Вікторія розповіла, що чоловік, будучи непридатним до військової служби, добровільно взяв зброю на початку повномасштабної війни, мотивуючи це тим, що «18-річні хлопці служать, а я чим гірший?». Василь воював під Авдіївкою та Попасною, а у квітні 2022 року втратив зв’язок. Лише за кілька місяців рідні дізналися про його полон. Захисника утримували у виправній колонії №36 в Суходольську, що на тимчасово окупованій Луганщині. Журналісти «Слідства. Інфо» встановили факти застосування тортур, зокрема побиття, катування струмом, позбавлення їжі та медичної допомоги, з боку працівників цієї установи.
Подальші кроки та цивільні
Повернені військовослужбовці, наймолодшому з яких 26 років, а найстаршому — 66, пройдуть медичний огляд, необхідне лікування та реабілітацію після тривалої ізоляції. Цей обмін став 76-м за рахунком.
Наступного дня після обміну військовослужбовцями з російської неволі було звільнено сімох цивільних громадян. Серед них — батько військовослужбовців ЗСУ та доброволець бригади парамедиків «Ангели Тайри».
