Енергетична стратегія України: параметри та виклики
Поточна ситуація в енергетичному секторі України характеризується нестачею генеруючих потужностей, що проявляється у районних відключеннях електроенергії в окремих регіонах. У контексті цих подій Міністерство енергетики України, центральний орган виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері паливно-енергетичного комплексу, представило нову енергетичну стратегію на Конференції з відновлення України (URC) в Гданську.
- Стратегія передбачає досягнення 54 гігават (ГВт) генеруючих потужностей протягом 10 років.
- З цієї кількості, 27 ГВт планується забезпечити за рахунок атомної енергетики.
- Це означає необхідність будівництва додаткових 12 ГВт атомних потужностей, якщо враховувати потенціал тимчасово окупованої Запорізької АЕС, або понад 18 ГВт – без урахування її потужностей.
- Поточне споживання електроенергії в Україні становить приблизно 12 ГВт.
- Пікове споживання у зимовий період до початку повномасштабного вторгнення сягало 25 ГВт.
Оцінка цільових показників
Цільові показники стратегії, зокрема щодо 54 ГВт, перевищують як поточні, так і історичні максимальні рівні споживання. Цей підхід частково відображає концепції, сформовані в радянську епоху, коли українська енергосистема будувалася під інші завдання, а собівартість електроенергії не була пріоритетом через значне державне субсидування галузі та низьку ціну для споживача. Це мінімізувало стимули для скорочення споживання або економії ресурсів.
У сучасних умовах фінансові можливості держави обмежені. Прогнозовані витрати на розвиток атомної енергетики, що оцінюються від 130 до 300 мільярдів євро, є недосяжними. Це відбувається на тлі значних боргових зобов’язань: понад 70 мільярдів гривень на ринку електроенергії, а також значно більші суми на ринку газу та пов’язаних комунальних послуг.
Міжнародний досвід та фінансові ризики
Глобальний досвід реалізації проєктів у сфері ядерної енергетики свідчить про їхню низьку прибутковість. Більшість атомних електростанцій споруджуються за рахунок державних субсидій.
- Приклад французького реактора Flamanville 3 демонструє затримку введення в експлуатацію на 17 років та перевищення початкової вартості у чотири рази.
- Британський проєкт Hinkley Point C, започаткований у 2017 році з плановою вартістю 18 мільярдів фунтів стерлінгів, наразі передбачає затримку запуску щонайменше на 5 років, а вже здійснені інвестиції перевищили 48 мільярдів фунтів стерлінгів.
Ці факти не ставлять під сумнів роль атомної енергії, проте підкреслюють необхідність реалістичного оцінювання фінансових та часових параметрів у державній стратегії. Зазначений підхід відлякує приватних інвесторів, які, базуючись на розрахунках, не вбачають перспектив окупності таких масштабних інвестицій, як зазначається у матеріалі «Оригінал».
Невизначеність та альтернативні підходи
Однією з ключових проблем, що перешкоджає формуванню адекватної енергетичної стратегії, є відсутність чітких даних щодо майбутньої конфігурації державних кордонів та динаміки споживання. У таких умовах точне прогнозування потреб у генерації є ускладненим.
В умовах цієї невизначеності пропонується перехід до децентралізованої моделі розвитку, що базується на ініціативах громад (підхід «знизу вгору»). Адекватний аналіз потреб та ресурсів на місцевому рівні може залучити іноземні бізнес-структури. Держава, окрім реалізації реформ, передбачених в енергетичному кластері, має зосередитися на стимулюванні формування економічно ефективного енергетичного міксу, відмовляючись від надмірної залежності від гіпотетичного відродження атомної енергетики.
