- Протягом століть російські діячі використовували сприйняття Заходу для формування вигідних наративів.
- Впливові західні медіа та інтелектуали поширювали російські наративи, що ілюструє стійкість цієї тенденції.
- Опубліковане The Economist есе санкційного мільярдера Андрія Мельниченка містило тези, ідентичні офіційній позиції Кремля.
- Західні інтелектуали, від Вольтера до Такера Карлсона, проєктували власні уявлення на Росію, ігноруючи реальні факти.
- Поточна війна проти України виявила системну переоцінку російських сил з боку західних експертів.
Історичні механізми формування російських наративів на Заході
Поширення російських наративів серед західних інтелектуалів та медіа має багатовікову історію. Це явище ілюструє стійку історичну тенденцію до інтерпретації Російської Федерації через призму бажаних, а не фактичних, уявлень, як зазначається у матеріалі Foreign Policy від колишнього керівника московського бюро Newsweek Крістіана Керіла. Кремль послідовно експлуатує цю схильність, використовуючи чужі ілюзії на власну користь.
Кейс The Economist та мільярдера Мельниченка
Нещодавній приклад цієї тенденції виявлено у публікації есе російського підсанкційного мільярдера Андрія Мельниченка, який перебуває під міжнародними обмеженнями, у впливовому британському журналі The Economist. Матеріал представив Мельниченка як прихильника реформ.
Зміст есе був розпливчастим щодо конкретних внутрішніх змін, але акцентував на вимогах визнання статусу Росії як великої держави. Тези, викладені в тексті, відповідали офіційній позиції керівництва Росії. У публікації були відсутні згадки про руйнування та злочини, скоєні російською стороною, а також про порушення Кремлем міжнародних угод, включно з тими, що стосуються суверенітету та кордонів України. Есе також не аналізувало економічну, соціальну та демографічну шкоду, завдану росіянам внаслідок військових дій.
Публікація такого матеріалу від особи, що, ймовірно, діяла за мовчазною згодою Кремля, посилила аргументи на користь міжнародної реабілітації Росії, перевершивши вплив традиційних проросійських лобістських груп.
Західні інтерпретації Росії: від Вольтера до сучасності
Протягом століть російські правителі застосовували практику використання уявлень західних інтелектуалів, які проєктували власні фантазії на імперію. Ця модель поведінки фіксується щонайменше з часів французького філософа епохи Просвітництва Вольтера. Він сформував образ Росії як толерантної цивілізації, протиставляючи її релігійному фанатизму Франції. Вольтер схвалював дії російської імператриці Катерини ІІ, що стосувалися нав’язування цінностей Просвітництва народам Євразії, підтримуючи навіть її жорстокі завоювання. Катерина ІІ, усвідомлюючи пропагандистський потенціал філософа, фінансувала його діяльність.
Культурний та політичний аспект сприйняття
Привабливість Росії для Заходу частково пояснюється її культурною спадщиною. Попри значну частку її території в Азії, Росія сприймається як країна, що є одночасно європейською та відмінною від Європи. Ця суміш створює образ таємничої екзотики. Стереотип про «європейський вигляд» багатьох росіян та християнську природу російського православ’я сприяє припущенням з боку західних інтелектуалів, які вони не застосовували б до інших авторитарних режимів. Це ігнорує авторитарні політичні традиції, які є більш близькими до російських, ніж до західних.
Приклади упередженого сприйняття
- Радянська епоха: Західні інтелектуали, які відвідували СРСР, часто ігнорували ознаки зубожіння та терору, фокусуючись на утопічних атрибутах, що їм демонструвалися. Ірландський драматург і політичний активіст Бернард Шоу у 1931 році характеризував радянську владу як таку, що «керується людьми феноменальних здібностей та безпрецедентної свободи думки», попри те, що це відбувалося через три роки після початку першої хвилі показових судів та за рік до Голодомору.
- Спростування голоду: Кореспондент The New York Times, одного з провідних американських видань, Волтер Дюранті заперечував катастрофу примусової колективізації та спричинений нею масовий голод в Україні, Казахстані та на півдні Росії, що забрав мільйони життів.
- Візит до ГУЛАГу: У 1944 році віцепрезидент США Генрі Воллес відвідав Магадан, центр мережі концтаборів ГУЛАГу, проте не виявив ніяких ознак репресій. Його сприйняття було сформоване соціалістичними симпатіями та захопленням ідеями художника, філософа і містика російського походження Миколи Реріха.
- Сучасні інтерпретації: Американська ультраправа публіцистка Кендіс Оуенс навесні відвідала Росію, вихваляючи красу церков як доказ релігійності. Водночас вона проігнорувала атаки Росії на Києво-Печерську лавру та факти переслідування баптистів і Свідків Єгови Кремлем, що розцінюється як конкуренція державному православ’ю, попри спонсорство агресивного ісламістського режиму у Чечні.
- Адаптація цінностей: Російська шпигунка Марія Бутіна адаптувала образ Росії до уявлень республіканців у США про традиційні цінності, включаючи право на носіння зброї, хоча в Росії діє один з найжорсткіших механізмів контролю над зброєю.
- Вибіркове сприйняття: Неофашист Річард Спенсер рекламував Росію як «єдину білу державу», ігноруючи її етнічне різноманіття. Американський консервативний журналіст Такер Карлсон вихваляв візки для покупок у московському супермаркеті як доказ цивілізації, не враховуючи, що росіяни витрачають значно більшу частку доходів на їжу порівняно із західноєвропейцями. Також ігнорувалися високий рівень розлучень та епідемія домашнього насильства, посилена декриміналізацією побиття у сім’ї.
Ці спостерігачі систематично не помічали економічної відсталості, корупції та соціального занепаду в Росії.
Політичні міражі та стратегічні прорахунки
Прояви ілюзорного сприйняття Росії не обмежуються лише правими політичними колами. У 2009 році тодішній президент США Барак Обама та його адміністрація розглядали експрезидента Росії Дмитра Медведєва, який на той момент обіймав цю посаду, як поміркованого партнера для реформ. Проте, згодом стало очевидним, що це було черговою ілюзією, оскільки Медведєв, як вказувалося, діяв як інструмент Путіна і не мав намірів змінювати курс свого керівника. На сьогодні Медведєв є одним із найагресивніших публічних критиків Заходу.
Політична еліта США неодноразово демонструвала схильність до хибного тлумачення Росії, починаючи від радянологів Холодної війни до президента Дональда Трампа. Системна переоцінка російських сил була характерною для аналітичних матеріалів західних військових експертів, науковців, аналітиків та журналістів після початку війни проти України у 2014 році та повномасштабного вторгнення у 2022 році.
У 2022 році колишній голова Об’єднаного комітету начальників штабів США, головного органу, що консультує президента з військових питань, генерал Марк Міллі, повідомляв тодішньому президенту Джо Байдену про можливе падіння Києва за 72 години. Політолог Джон Міршаймер, професор Чиказького університету, протягом війни прогнозував неминучий крах України. Це відбувалося до того, як стало очевидним, що російські війська, попри кількісну перевагу, ослаблені корупцією, неефективним управлінням та технологічною відсталістю. Ці експерти піддалися міфу про російську силу, який також вплинув на стратегічні рішення колишнього президента Трампа.
