Дослідження діяльності 225-го Окремого штурмового полку
Видання «Тексти» оприлюднило матеріал, присвячений аналізу внутрішньої ситуації у 225-му Окремому штурмовому полку (ОШП). Журналістка Анна Калюжна у процесі роботи над матеріалом провела інтерв’ю з діючими військовослужбовцями полку, особами, які залишили військову частину самовільно (СЗЧ), представниками суміжних підрозділів, а також родичами зниклих безвісти бійців. Отримані дані містять твердження щодо випадків стрільби по власних військовослужбовцях, несанкціонованого утримання особового складу в умовах, які кваліфікуються як «тюремні», та застосування тортур.
Ключові факти розслідування
- Звинувачення у неправомірному застосуванні сили: бійці 225 ОШП нібито зазнавали побиття та катувань за порушення.
- Факти про «ями» та «дерево правди»: опис спеціальних місць та методів фізичного впливу на військових.
- Інциденти з загороджувальними загонами: свідчення про перешкоджання відступу та відкриття вогню по власних підрозділах.
- Коментарі командування: Олег Ширяєв, командир 225 ОШП, надав пояснення щодо звинувачень.
Методи впливу та примусу
Військовослужбовець Роман Бедей розповів про свій досвід влітку . Він потрапив до 225 ОШП попри наявну відстрочку від мобілізації, зумовлену необхідністю догляду за важкохворою матір’ю. Після поранення поблизу Гуляйполя, Бедея було виписано з медичного закладу із висновком про «поліпшення стану». Сам військовий вважав, що його фізичний стан не дозволяв негайно повернутися до виконання обов’язків, у зв’язку з чим він відмовлявся від повернення, наполягаючи на необхідності реабілітації та виплат.
У відповідь на це, його затримала Військова служба правопорядку (ВСП), яка є правоохоронним формуванням у складі Збройних Сил України, за самовільне залишення частини. Після затримання Бедея було доставлено на базу 225 ОШП. За його твердженням, там він та інші бійці утримувалися в умовах, які він описав як «ями», після чого їх виводили до лісу та піддавали побиттю. Бедей стверджує, що після цих подій його та інших військовослужбовців направили на Запорізький напрямок.
Інші свідчення з полку, оприлюднені в матеріалі «Бабеля», вказують на застосування фізичної сили командирами на передовій, зокрема за самовільне залишення позицій. Зазначається, що військовослужбовцям погрожували розстрілом у випадку відмови від просування. Військовий Іван (ім’я змінене) стверджує, що випадки розстрілів у полку мали місце. За його словами, під час операції на Курщині командир роти «Шквалу» з позивним «Агроном» віддав наказ «відправити скид» на бійця, який відмовився від просування вперед. Сам «Агроном» заявив журналістам про свою необізнаність щодо цього інциденту.
Родичі Богдана Логвиненка, який прослужив у полку півтора року та наразі переховується, також надали інформацію. До початку служби у «Шквалі» Логвиненко відбував покарання у виправній колонії за крадіжки. Його сестра опублікувала в соціальних мережах фотографії побитих сідниць брата, стверджуючи, що це було покарання за СЗЧ.
Різні співрозмовники з полку свідчать, що інструктори на початкових етапах служби попереджали колишніх ув’язнених про застосування побиття як методу покарання за крадіжки, вживання алкоголю чи наркотиків. Матеріал «Текстів» також містить інформацію про побиття військовослужбовців за СЗЧ, використання мобільних телефонів без дозволу (якими мали користуватися лише командири), приховування інформації про провини інших, відмову виконувати накази, а також за суперечки чи відмову вносити значні суми до так званого «общака».
Крім «ям» та побиття, згідно зі свідченнями очевидців, у підрозділі практикується ще один метод примусу, який називається «деревом правди». Військовослужбовців прив’язують до дерева, іноді роздягають, і б’ють пластиковими трубами або палицями. Невідомий військовий, прикутий наручниками до дерева, зображений на фотографії, датованій червнем , що було оприлюднено виданням «Тексти».
Один зі співрозмовників видання повідомив, що під час чергової перевірки контррозвідки Служби безпеки України (СБУ), яка є державним правоохоронним органом спеціального призначення, на автомобілі його побратима вивозили побитих військових, які утримувалися на «ямах» на базі 225 полку. Цей епізод відбувся до оприлюднення розслідування «Бабеля» про «Скелю», після чого, за його словами, «з бази зачищали все».
Інциденти із загороджувальними загонами
У листопаді у соціальних мережах з’явилися звинувачення на адресу 225 полку щодо застосування загороджувальних загонів поблизу Гуляйполя. Цю інформацію підтвердили військовослужбовці, опитані журналістами. Один із них, який служив у 102-й бригаді ТрО (Територіальної оборони), розповів, що під час відступу його група зустрілася з бійцями 225 полку. Він зв’язався з їхнім командуванням з метою отримання дозволу на прохід, але у відповідь почув наказ: «Нікого не пропускати, відкривати вогонь на ураження».
За його свідченнями, їм наказали скласти зброю на землю та лягти обличчям донизу. У цей момент їх виявили російські сили та розпочали мінометний обстріл. Лише після обстрілу бійцям було дозволено пройти. Однак, за його словами, по наступній групі, яка відходила, був відкритий вогонь.
«Тексти» також опублікували фрагмент розмови, в якій голос, ідентифікований як голос командира 225 ОШП Олега Ширяєва, стверджує, що «своїх» не існує, є лише конкретний запит на дозвіл на рух. На записі йдеться: «Усе, що рухається, — противник. Усі, хто тікає з позицій, — дезертири, це теж противник. Дотримуйтеся цього правила. По своїх, по тих, хто несанкціоновано тікає… І, с*ка, утримуйте рубежі, бо так можна до Києва відступати. Тому: відступати — відставити, с*ка».
Позиція командування полку
Командир 225 ОШП Олег Ширяєв у коментарі підтвердив, що на опублікованому записі — його голос. Він пояснив, що це був запис з чату взаємодії військових командирів на Курському напрямку. За його словами, мова йшла про «правила переміщення військових різних підрозділів і способи координації аби розпізнати своїх». Він зазначив, що «ворог у війні часто вдається до того, що може перевдягатись в український однострій і видавати себе за представників Сил Оборони, так само використовуючи фразу «Слава Україні», щоб збити з пантелику солдатів в окопах».
Щодо історій про погрози розстрілами та удари по власних бійцях, Ширяєв заявив, що інформація про такі «непорозуміння» серед військовослужбовців до нього безпосередньо не надходила. Він додав: «Разом із тим ми володіємо інформацією щодо одного командира роти, який ще у висловив бажання захищати Україну, попри те, що був у місцях позбавлення волі. […] Цей військовослужбовець з перебуває у СЗЧ. Однак нам доходить інформація, що він дає дещо викривлену картину взаємодії між військовослужбовцями в нашому полку».
Ширяєв запевнив, що його полк ніколи не отримував наказів роззброювати інші бригади на Сумщині чи на Запоріжжі, або перешкоджати їхньому відходу. Він також стверджує, що подібних ініціатив вони самостійно ніколи не проявляли.
Коментуючи ситуацію біля Гуляйполя, командир полку заявив, що там бійці ТрО самовільно залишили позиції та вийшли назустріч штурмовим групам 225 полку. За його словами, ці бійці були без знаків розрізнення та одягнені не в український однострій, а в «мультикам», який також використовують російські сили. У зв’язку з цим їх було зупинено та роззброєно з метою подальшої ідентифікації. Ширяєв наголошує, що спроби перешкодити проходу не було, а мала місце «відсутність комунікації з їхнього боку».
Командир також заперечує наявність «ями» на базі полку. Щодо випадків побиття він запевнив, що полк готовий провести розслідування та покарати винних. Цей епізод є частиною ширшого тренду публічного обговорення можливих порушень військової дисципліни та статутних норм у підрозділах, що перебувають у зоні бойових дій.
