Момент, коли військовослужбовець, на захисті незалежності, отримує удар ножем у шию, свідчить про те, що в тилу, на рідній землі, небезпека може підстерігати найбільше. Група військових, що повинна була оповіщати військовозобовʼязаних, стала жертвою агресії. Місцевий житель, з ознаками безумства, раптом атакує — і насправді, кидає виклик не лише військовим, а всій країні. Удар був завданий у ділянку шиї, але, на щастя, не зачепив сонну артерію. Побратими, піднявши голос на захист справедливості, затримують нападника. Чи знає він, за що йому доведеться відповідати? Кров, пролиту тут, на мирній Черкащині, говорить про війну, яка триває — війну зі свідомістю людей.
Поранений — не просто військовий. Це герой. Людина, що боролася на Чернігівщині та Донеччині, отримавши орден “За мужність” за свою відвагу, вже двічі була поранена, борючись за свободу. Він знає, що таке втрати, знає, як піднімати дух, коли можливість обняти рідних стає заповітною мрією. І тут, в тилу, його раптом підставляє той, кого він захищав.
Цей випадок — забруднена чаша правди про громадянську стійкість. Це сигнал, що нація не може дозволити собі спокою — вороги живуть серед нас. Дехто забуває, що на вулицях їх захищають герої, а не ті, хто вкладає ніж у спину. Нападник обов’язково отримає те, що заслуговує. Проблема не лише в особі агресора, а в суспільній хворобі — чи забули ми, хто проти кого веде цю боротьбу?
Керівництво Черкаського обласного ТЦК тримає в увазі стан пораненого військовослужбовця. Ми мусимо розуміти — ці напади, ця підлість — новий доказ того, наскільки діють ворожі наративи. Чи подолаємо їх? Шанс, безумовно, є. Не будемо відводити погляд від реальності.
Першоджерело: https://espreso.tv/
