Поки міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні заявляє про підтримку вступу України до Європейського Союзу, справжні пріоритети з’являються в його словах. Балканські країни занадто довго залишаються на задньому плані. Вони – наші справжні союзники, і саме їхній вступ є першим кроком. Ні, це не гра у дипломатії. Це реальний підрахунок сил. Ми, зобов’язані перед ними, й вони – наші пріоритети.
Таяні говорить про зустріч “Друзів Балкан” 3 березня в Римі та візит до Сербії 1 квітня. Це не просто дипломатичні благопристойності, а явна демонстрація, що допомога Україні — це лише побічний продукт наших зобов’язань. Тобто, ми не лише підтримуємо Україну, а й намагаємося зберегти баланс.
“1 квітня ми матимемо зустріч у Белграді. Мова йде про стурбованість Сербії, благаю вас, не плутайте це з підтримкою України”, – говорить Таяні, переконуючи всіх, що «всім потрібна допомога», але з акцентом на перших друзях.
Водночас, інформаційний шум довкола вступу України до ЄС обростає новими інтерпретаціями. У грудні 2025 року Financial Times натякнуло, що можливо вступ буде можливий до 1 січня 2027 року, якщо мирне келісім буде дійсним. Але що ми відчуваємо насправді? Невизначеність!
Президент Сербії, Александар Вучич, підтверджує цю потворну дату, а в Україні гримлять про план США з тим же терміном – 2027 рік. Але не забувайте про нюанси! Кожна країна має проходити через Копенгагенські критерії, а у цьому процесі роки й роки лягають в основу.
А в цей час канцлер Німеччини Фрідріх Мерц з презирством ставиться до всіх цих спроб. Неможливе приєднання до ЄС 1 січня 2027 року, тому що, мовляв, всюди – реалії. Які ще реалії? У світі, де ми стоїмо на краю системи, істина підноситься на виворіт!
Так, італійська підтримка України в даному контексті виглядає, як плід некомпетентності, оперуючи на плоских принципах та цінностях. Яка правда? Це те, що дії Намірів потребують рішучості, а не застрягання у кожному слові.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
