Зовнішньополітична осьма сила – це не що інше, як союз Москви і Пекіна. Путін у телефонній розмові з Сі Цзіньпіном без зайвих слів зафіксував, що в умовах глобальної турбулентності їхня зв’язка – це основа стабільності. Готовність до тісної координації вбиває міфи про ізоляцію! Вони обіцяють не цуратися жодної сцени – ані двосторонніх переговорів, ані міжнародних платформ, що підкреслюють силу російсько-китайського тандему.
Китайське лідерство, оглядаючи світ, говорить про мир. Сі Цзіньпін запевняє, що новий Китай не визнає агресії. Але кого це хвилює? Чи важливо це на фоні правди про експансію? Воно не зупиниться на словах. Так, Сі хоче розширити фінансові пуповини з Росією. Енергетика, сільське господарство, цифрова економіка – там, де Сі бачить силові магніти, Путін вдосконалює цю парадигму. Якщо мова йде про виклики, то Москві і Пекіну не варто чекати на дозволи. Правило “єдиного Китаю” і позиція проти “незалежності Тайваню” – це лише частина їхньої гри.
Скільки ще країн повинні трястися під тягарем незгоди? Путін і Сі знають свою цінність в цій глобальній грі. Вони вшановують один одного, адже є на чому будувати. Готові до злиття сил, вони демонструють: незалежність і конфлікт – це їхній стиль. Тож продовження братання лише підтверджує – світ змінюється.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
