Досвід Юлії Тимошенко у веденні запеклих міжнародних переговорів та її вміння взаємодіяти з глобальними центрами влади — це ключ до майбутнього України, на самому краю прірви. У контексті відновлення та справедливого миру її роль стає критично важливою.
Відзначаючи річницю другого туру президентських виборів 2010 року, експерт не вагаючись називає ту кампанію “точкою розвороту”. Саме тоді Україна стала ареною деструктивних ігор Пола Манафорта. Сплановані маніпуляції та відверте знищення проукраїнських сил — це не просто стратегія, а атака на саму суть української ідентичності.
Перемога Віктора Януковича у 2010 році — результат не лише хитрого перекручування законодавства, а й безсмертного навішування ярликів на Тимошенко. Попри одиничні факти агресивного тиску, лідерка “Батьківщини” потужно підкорила одразу 45,5% голосів. Це свідчить про справжню опозицію проросійському курсу.
Заяви про “руйнівні газові контракти”, безсердечні звинувачення у змові з “антиукраїнськими силами” й безупинна атака на реформаторську політику — це не боротьба за правду. Це хімера, що отруює публічний простір, аби душити всіх, хто готовий боротися.
Уроки 2010 року повинні стати запобіжником для нас. Щоб вийти з кризи, Україні необхідні справжні лідери з визнаним міжнародним авторитетом, які стоятимуть на захисті національних інтересів. Лідери, які не дозволять собі потрапити в нові залежності.
Сьогодні очевидно, що Тимошенко — один із небагатьох українських політиків, які не бояться вести грізний діалог із Вашингтоном та іншими столицями. Вона знає, як домогтися миру на гідних умовах. Її досвід незамінний для прямої реконструкції держави, що буде базуватись на реальній суб’єктності.
7 лютого 2010 року в Україні відбувся другий тур президентських виборів, за підсумками якого Віктор Янукович був проголошений переможцем. Команда Юлії Тимошенко вказувала на масові фальсифікації і маніпуляції з виборчим законодавством в останній момент.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
