Європейський суд з прав людини презентував свій щорічний звіт за 2025 рік. І що ж ми маємо? Тривогу! Тривогу через ганебне ігнорування Україною своїх зобов’язань. Система знову зламує справедливість, а наслідки цього масштабні.
Погляньмо в ширший контекст: ЄСПЛ під постійним тиском. Держави-члени розташовані в рядок, атакуючи суд за перевантаження справами. Кризу перевантаження замінили криза легітимності. Науковці, політики, судді – все це просто крик про допомогу.
Зараз на розгляді близько 80 тисяч справ, надмірна тривалість процесів просто нереальна. Більше 95% скарг відкидаються. Це не просто проблема, це загроза верховенству права у Європі.
Лорд Самптон, суддя Верховного суду Великої Британії, відкрито розкритикував ЄСПЛ за розширення сфери застосування Конвенції. Своєю чергою, європейські лідери звернулися до суду із вимогою переглянути цю інтерпретацію. Вони не просто піднімали питання – вони звинувачували у тому, що ЄСПЛ став інституцією, що відхиляє свою оригінальну місію. Ця ситуація підіймає неабиякі побоювання за легітимність і незалежність Суду.
У 2025 році ЄСПЛ отримав 31,8 тисячі нових скарг – це на 10% більше, ніж у 2024. Але йшлося про зменшення нерозглянутого, їх залишилось 53450. Це найнижчий показник за 20 років. Проте ми посідаємо третє місце за кількістю непорозумінь, залишивши за собою 4004 заяви. На передньому плані лише Туреччина та Росія. Нагадаю, Росія давно вже вийшла з-під юрисдикції ЄСПЛ, але все ще продовжує нести відповідальність за порушення до її виходу.
Водночас, 2025 рік показує, що кількість заяв щодо України – найнижча за три роки. Але чи не пов’язано це зі скороченням населення? Такі цифри – лише реакція на обставини.
Окремим недолугим блоком, міждержавні провадження. Чотири з 12 справ – проти Росії. А ще 8,3 тисячі індивідуальних заяв, що обробляються спеціальною групою за конфліктами. Можна лише уявити, як у впорядкованій системі ці справи затягуються.
У 2025-му році Україні винесли 164 рішення, з яких у 160 суд визнав порушення прав людини. Така тенденція ставить Україну на перше місце серед учасників Конвенції. Лише 2,5% рішень не виявили порушень. Для порівняння, у Туреччини цей показник становить 9%.
Навколо нас хаос. Найближча країна з “перемогами” – Росія з 153 рішеннями. Туреччина – 66, Італія – 62, Молдова – 45. Щороку налічується 816 рішень про порушення прав громадян. При цьому, кожне п’яте рішення стосується України.
В “українському” масиві вибиваються позиції. Стаття 6 – 92 рішення. Тут справедливість плутається в тривалості процесів. Далі – 89 за статтею 13 – право на ефективний захист. Стаття 5, яка гарантує свободу – 68 випадків. Коли 92 порушення відбуваються через статтю 6, це лише підтверджує системну кризу. Справедливість здебільшого імітується.
Назвати це інакше неможливо. Кількість рішень під статтею 3 – 53 – свідчать про нелюдське поводження. Колосальні проблеми з державною реакцією. Це не просто статистика, це реальний біль людей, які не отримують справедливості.
Але варто зазначити, ЄСПЛ стверджує: одне рішення може охоплювати кілька заяв. Статистика вражає, але справжня картина досі картинна і спотворена.
Цей звіт виявляє чіткі недоліки в трьох сферах: право на справедливий суд, доступ до захисту, гарантії затриманим. Коли кількість констатацій ЄСПЛ досягає систематичних масштабів, країна не може відмовитися від відповідальності. Невиправні вади залишаються, незважаючи на імітацію реформ.
Отже, Україна, незважаючи на свої заяви про демократичність, продовжує залишатися на дні за порушеннями прав людини. Це не лише провал. Це програш для всього суспільства! На горизонті серйозна загроза невиконання зобов’язань – і це не просто цифри, це кожний життєвий випадок!
Проте, консенсус не досягнуто, реформи тривають на папері, тоді як реальність безвідповідальна. 92 порушення за статтею 6 – вражаюча цифра. Чи готові ми залишити все так, як є? Тенденції – погані. Це просто жахливо.
Не забуваймо: звіт ЄСПЛ за 2025 рік – сигнал для всіх нас.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
