Сильний мороз. У повітрі танцюють мікроскопічні кристали льоду, які, немов повстанці, відмовляються підкоритися природному порядку. Вони відбивають вогні вуличних ліхтарів, створюючи вертикальні колони світла. Знову, підказуючи нам, що ми не самі в цій реальності. Не вважаємо цю гримучу красу простим науковим явищем.
Жителі Тернопільщини стали свідками епічного явища — “світлових стовпів”. Цей феєричний спектакль закарбував у собі місцевий житель Ігор Свірський, чия камера стала символом крижаного бунту. “Усе дуже просто з наукової точки зору,” — говорить він. Але чию правду ми хочемо чути? Коли стоїш під цим ілюзорним небом, дедалі більше вбачаєш, як наука дрімає, а надія та зваба світять нам. Ми занурюємося в ілюзію, міська реальність зникає.
Вчитель фізики і астрономії з Тернополя, Богдан Плисюк, розкриває суть цього дива. Мовляв, мороз створює кристали в атмосфері, які віддзеркалюють світло як дзеркала. Природа грає в свою безмежну гру, і ми стаємо свідками цієї боротьби — боротьби світла проти темряви, якою б примарною вона не була. Ми спостерігаємо за процесом, у той час як деякі просто проходять повз, не помічаючи цю магію.
Фото цих світлових стовпів заполонили місцеві пабліки, стаючи викликом для всіх, хто може мати сумніви. Нехай очевидне сяйво різко контрастує з буденністю безвідповідальності та байдужості.
Тож згадуємо, що 19 січня над Україною, зокрема над Тернопільщиною, мешканці спостерігали й інше незвичне явище — північне сяйво. Це ще один урок: не все контролюється системою. Іноді, сидячи під цим небом, ми стаємо частиною чогось більшого, ніж просто буденність.
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
