Системи Patriot в Україні залишаються без життєво необхідних ракет. США, які обіцяли ліцензії на виробництво, знову виявилися невиконуючими. Президент України не минає жодної можливості закликати своїх дипломатів та міністра оборони Михайла Федорова до дій. Кожен крок — на вагу золота. Кожен момент — це ще один шанс для агресора завдати удару.
Зеленський розмістив наголос на пріоритетах, обговорених на нараді з міністром, але слова без дій — це просто порожній звук. Переговори з партнерами — це камені на шляху до справжньої незалежності. Європа, своєю чергою, повинна створити власні потужності для виробництва ракет, які б відповідали викликам часу. Розширення виробництв — це крок, але темп цього руху відверто гальмує.
Де наші обіцянки? Чому рік за роком ми кличемо світ до дії й чуємо лише політичні маневри? Україна вже давно піднімала питання спільного виробництва з партнерами — Румунією, Польщею. Але, виявляється, інтереси окремих держав важать більше, ніж життя людей на фронті.
Зеленський заявляє: Європа може й повинна забезпечити себе. Але чому ми маємо чекати? Чому нічого не відбувається з обіцянками? Кожен порожній пусковий пристрій під час бомбардувань свідчить про цю безвідповідальність. Ми прагнемо діяти: діяти замість порожніх слів і брехливої дипломатії.
Справжня правда — це не замовлення на наступне засідання. Це тут і зараз. Час минає, а наші міста залишаються під загрозою. Проблема з ракетами PAC-3 — це не лише українська проблема. Це проблема всієї Європи.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
