Зима 2026-го вже на порозі, а наша енергосистема під нічним вогнем, економіка тримається на вітрі внутрішньої стійкості та допомоги партнерів. Державна фінансова система проходить справжнє випробування на міцність. Інвестиційний портфель, приречений на відрив від реальності: проєкти в системі DREAM, коштують більше 12,5 трлн грн — це в два з чвертю рази більше, ніж може дозволити собі держава.
Пастка розпорошення ресурсів: нинішні темпи фінансування покладуть країну на лопатки. Реалізація всіх планів займе понад 20 років, що в умовах війни — це стратегічний ризик, який не можна ігнорувати. Влада мусить перейти від безцільного розподілу коштів до жорсткої концентрації на пріоритетах. Дефіцит — це нова реальність.
Виживання на трьох фронтах: ключові проєкти мають бути зорієнтовані на фізичне життя — енергетика, економічний базис — експорт, і лише потім стратегічний розвиток. Якість потрібна більше, ніж кількість. Держава не повинна гнатися за тисячами «пріоритетів», які безсмертно помирають в безодні бездіяльності. Нехай залишаться кілька критично важливих програм, протягом реалізації яких невпинно будуть вкладатися ресурси.
Уявіть реальність: єдиний державний портфель публічних інвестицій на 2026 рік — це 150 проєктів загальною вартістю 12,5 трлн грн. Вражаючі цифри! Але погляньмо в істину: наш реальний ресурс — це всього лише 111,5 млрд грн, з яких лише 48 млрд грн — наші власні податки. Інше — це кредити та гранти.
Але ми не можемо мати надто багато “пріоритетів” одночасно, адже дійсність доводить: наш інвестиційний портфель у двадцять чотири рази перевищує фінансові можливості держави. Це не гроші — це відсутність розуміння обмежень!
Стоїмо на краю: витрати на далекий проєкт у мирному регіоні споживають ресурси, які потрібні для енергетичної безпеки в Харкові чи Одесі. Кожна гривня — це вибір. Якщо система не готова сказати “ні”, вона безглузда.
Сьогодні нам потрібен жорсткий воєнний фільтр пріоритетів. 12 трильйонів — це не контроль, а ілюзія. Справжня сила — в концентрації на стратегічному. Підготовка якісних проєктів потребує часу та досліджень, і їх не може бути тисячами одночасно. Це ілюзія, що заважає нам стати зрілими.
Реформа ПІМ — наш шанс вийти з тіні безвідповідальності. Держава має почати інвестувати в результат, а не в заспокоєння лобістів. Політична воля повинна визнавати реальність.
Зима ставить питання: чи знаємо ми, що нам життєво необхідно? Відповідь на це невимушене запитання визначить не тільки успіх реформ, а й нашу економічну та державну стабільність.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
