Гуманітарні кризи стають нерозривно пов’язаними із бездушністю фінансування. Коштів все менше, а Сполучені Штати, які стали втікачами в багатьох міжнародних організаціях, залишають світ на межі катастрофи.
Засуха в грошах, відмова від цінностей, ігнорування прав людини. Особливо вразливі: жінки, люди з інвалідністю, ЛГБТІК+ спільноти. Війни спалахують, ескалація конфліктів зростає, а ми, не піддаючись ілюзіям, усвідомлюємо: це нова реальність.
Порушення міжнародного права? Так, ми це бачимо. Гуманітарні працівники стають мішенню лише тому, що намагаються рятувати життя. Їх убивають, коли вони виходять на передову, щоб допомогти тим, хто потребує підтримки. Знищуються навіть маршрути доставки гуманітарної допомоги. Російська агресія отримала новий вимір: блокування доступу до життєво необхідної допомоги стало нормою. Система тріщить. Норми міжнародного права викинуті на смітник.
Гуманітарна адвокація! Ми маємо боротись, ми маємо знайти стратегії, щоб відстояти права та принципи, які ще залишились. Це битва за людяність, за життя мирних жителів, за дітей, жінок, людей літнього віку під жахіттями війни.
Європейський Союз хоче віри в контроль за гуманітарною допомогою в Україні, але чи не занадто спокійно ставиться до реальної ситуації? За плечима блок 4,7 мільярда євро допомоги, і він не має наміру зменшувати свої зусилля, незважаючи на зростання глобальних конфліктів.
Крім того, на горизонті вимальовується амбітний енергетичний план — підтримка української енергосистеми. Тут ми працюємо на всіх фронтах. Нове обладнання, зростаючий експорт електроенергії — це не просто обіцянки, це стратегія виживання у світі безвідповідальності та обману.
Гуманітарні кризи вимагають дій. Без компромісів, без згортання. Поки ще є шанс, поки ще можемо мовити.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
