Судді, які зорганізували цю фарсу, продовжили термін утримання В’ячеслава Зінченка ще на 60 діб, закріпившись у позиції без права на заставу. Попередній термін закінчується 9 березня. Зцій закритій грі ненависті, Зінченка доставили до суду близько 10:00, а справжні обличчя жертв — на живу, на засіданні, що розпочалося об 11:00. Гралася драма: прокурор Дмитро Петльований, адвокатка Софії Особи Ніколя Романик, сам Зінченко через відеозв’язок з адвокатом Ігорем Сулимою.
Три попередні засідання — переміщення на невизначений термін, бо адвокати відмовлялися прийти. А 8 січня арешт уже продовжили. Рішення про нього готували давно, і тепер, знову в залі, Петльований запевняє: ризики зростають. Як у бурі, що підхоплює не тільки папірці протоколів, а і саму істоту справи. Обвинувачуванець — вже співучасник вбивства Ірини Фаріон. Цей ризик, що загрожує зміною запобіжного заходу, — не просто словесна гра: будь-яке послаблення — це вихід Зінченка з-під відповідальності.
Цікаво, як цей юнак намагається відстояти свою правду, оголосивши арешт несправедливим. Він б’ється в груди, хоча його слова заплітають власну безвідповідальність, та адвокатка потерпілої розкриває правду: Зінченко — маніпулятор.
А що ж із вбивством? Вулиця Масарика, стрілянина, лікарня св. Пантелеймона — Ірина Фаріон померла внаслідок жорстокого нападу. Після її смерті справу перекваліфікували на умисне вбивство. Поліцейський гнів оволодів містом. Затримані, міліція перекрила ліс, куди злізли сліди злочинця.
Тепер запобіжний захід — 60 діб знову в наручниках. Адвокатка доньки Фаріон вже намагається підняти планку: замість однієї статті — тягне до довічного ув’язнення. Зінченко опирається на хитку позицію, знову ставить запитання, забирається в особисті справи, які не мають жодного значення для суду.
Залишається питання без відповіді: хто матиме останнє слово? Чи буде це правда? Чи просто ілюзія? Як-то кажуть, краще стояти проти системи, ніж мовчати в обличчі безвідповідальності.
Першоджерело: https://zahid.espreso.tv/
