- На Варшавському безпековому форумі 12 жовтня генерал Алексус Гринкевич представив «теорію перемоги» НАТО.
- Концепція передбачає зупинку атаки на кордоні, але не ставить за мету стратегічну поразку агресора.
- Рішення Бухарестського саміту НАТО року щодо України розцінюється як фактор, що сприяв подальшій агресії.
- Європейська ініціатива з протидронової оборони (EDDI) створюється як реакція на виклики, що вже відбулися.
- Залежність ЄС від російського газу та зростаюча економічна присутність Китаю створюють додаткові ризики.
- Європейські відповіді на гібридні загрози часто є запізнілими.
- Виконання стратегії НАТО може залежати від політичної волі Сполучених Штатів.
Стратегічне бачення НАТО: обмеження та наслідки
На Варшавському безпековому форумі 12 жовтня генерал Алексус Гринкевич, верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, відповідальний за військові операції Альянсу на європейському континенті, публічно представив концепцію «теорії перемоги» Організації Північноатлантичного договору (НАТО), військово-політичного альянсу 32 держав. Ця концепція, погоджена всіма державами-членами, формально інкорпорує уроки сучасних конфліктів, включно з досвідом України.
Згідно з планом, у випадку нападу на країну НАТО, Альянс має здійснити три етапи дій: block (зупинити атаку в точці вторгнення), blunt (не дати їй розвиватися) та break (зламати здатність противника до ведення війни). Передбачається, що вторгнення буде зупинене на початковому етапі, а у разі продовження агресії Кремль буде позбавлений можливості підтримувати свої сили. Проте генерал Гринкевич акцентував, що план не передбачає завдання стратегічної поразки противнику. Його мета обмежена зупинкою атаки та запобіганням захопленню або утриманню окупованої території. Ця позиція, як зазначається у матеріалі nv.ua, викликає занепокоєння щодо її ефективності як стримуючого фактора для потенційного агресора.
Відсутність мети стратегічної поразки Росії ускладнює стримування її агресивних намірів. Історичний досвід демонструє, що політика стримування щодо Росії не завжди призводила до бажаних результатів, а інколи сприяла ескалації. Зокрема, на Бухарестському саміті НАТО у році Україні було гарантовано майбутнє членство, але через позицію Франції та Німеччини, які виступали проти «провокування Путіна» розширенням Альянсу, Україні було відмовлено у приєднанні до Плану дій щодо набуття членства. Це рішення відбулося після мюнхенської промови Путіна року, де він фактично окреслив свої агресивні наміри. Наслідком Бухарестського саміту стало неформальне право вето для Росії на вступ інших країн до НАТО, що, у свою чергу, розв’язало руки для подальших військових дій проти Грузії, а згодом і України.
Реактивний підхід: відповідь на минулі виклики
Сучасна архітектура безпеки Європи демонструє переважно реактивний характер, що проявляється у військовій, санкційній, технологічній та енергетичній сферах. Ця тенденція відображає ширшу проблему реактивного підходу до викликів безпеки, що формує поточну архітектуру міжнародних відносин.
Протидія безпілотним апаратам
З року у повітряному просторі європейських країн зафіксовано близько двох сотень російських безпілотних літальних апаратів, які здійснювали розвідку критичної інфраструктури та військових баз. У травні ударний безпілотник «Герань-2» влучив у багатоповерховий будинок на території Румунії. У відповідь на ці інциденти Європейський Союз ініціював Європейську ініціативу з протидронової оборони (EDDI), спільну оборонну програму ЄС, також відому як «drone wall». Її початкова спроможність очікується до кінця року, а повний запуск — у році. Проте ця система розробляється як відповідь на існуючі загрози та стикається з труднощами, пов’язаними з бюрократією, несумісністю національних систем та розривом між фінансуванням і виявленням. Тим часом Росія розгорнула у серпні мережу секретних баз поблизу українського кордону та в Криму, оснащених майданчиками для далекобійних БПЛА та адаптованими засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ). Це означає, що до кінця року EDDI може зіткнутися з новими типами загроз, для яких вона не була спроєктована.
Санкційна та економічна політика
Запізнілий характер дій спостерігається і в санкційній та економічній політиці Європи. Замість превентивних заходів, санкції часто є компромісними та узгоджуються протягом тривалого часу. Прикладом є виключення з санкційних списків ЄС російських олігархів Усманова та Фрідмана. Цей крок, здійснений під час війни, демонструє Кремлю потенційну слабкість ЄС та може стимулювати нові провокації.
В енергетичному секторі повна заборона на імпорт російського газу запланована лише на рік, але окремі європейські країни продовжують залишатися залежними від російських поставок. У першому кварталі року імпорт російського скрапленого газу до ЄС досяг найвищого рівня для цього періоду з початку повномасштабного вторгнення, причому найбільшими покупцями були Франція, Іспанія та Бельгія. Ця залежність забезпечує Москві джерела доходів, які використовуються для фінансування війни, включаючи виробництво безпілотників, що атакують Європу.
Китайський вектор
Європейська вразливість не обмежується лише Росією. Зростаюча економічна присутність Китаю на європейському ринку становить потенційний виклик для економічної безпеки ЄС. За перші вісім місяців року експорт Китаю до ЄС зріс на 15,3%, і майже кожне десяте авто на європейському ринку є китайського виробництва. Окрім транспортних засобів, ЄС імпортує з Китаю телефони, комп’ютери, супутню техніку та промислові товари. Ці товари можуть містити китайські програми, здатні збирати дані, що потенційно може бути використано у розвідувальних цілях. Таким чином, Європа ризикує потрапити у подібну пастку залежності, як і у випадку з Росією.
Когнітивна війна та гібридні загрози
Паралельно з фізичними атаками, Кремль здійснює в Європі підпали, кібератаки та масові кампанії дезінформації. Відповідь Європи на ці гібридні загрози також є запізнілою. Спеціальний санкційний режим проти гібридних загроз ЄС запровадили лише у року, а імена до нього вносяться постфактум, як це сталося з колишньою очільницею Russia Today France Ксенією Федоровою. У серпні Відділ захисту основних свобод Паризької прокуратури, підрозділ, що розслідує злочини проти громадянських прав, «за власною ініціативою» розпочав розслідування щодо можливого російського втручання, спрямованого проти кандидатів у президенти Франції Едуара Філіпа та Габріеля Атталя. Ця ініціатива є прикладом окремої реакції національних правоохоронних органів, а не результатом загальноєвропейської системи протидії.
Залежність від політичної волі та необхідність інтеграції
Виконання «теорії перемоги» НАТО залежить від політичної волі Сполучених Штатів. У квітні Дональд Трамп, колишній президент Сполучених Штатів, заявив про розгляд можливості виходу США з НАТО. Хоча в США з року діє закон, що забороняє президенту виходити з НАТО без згоди двох третин Сенату або спеціального акту Конгресу, існує невизначеність щодо можливої реакції у разі нападу РФ на країну НАТО.
В умовах цих викликів Європі доцільно розраховувати на власні можливості. Масштабні оборонні проєкти спільно з Україною можуть дозволити нарощувати виробництво озброєнь, враховуючи постійну адаптацію противника та реальну ситуацію на полі бою. Інтеграція України у безпекову екосистему Європи є ключовою для ефективної протидії сучасним загрозам.
