28 лютого, вечір. Міжнародний аеропорт Кувейту став мішенню для іранського ударного безпілотника. Ракетний удар не обійшовся без жертв: кілька людей отримали поранення. Безпілотник атакував саме будівлю аеропорту, і кілька співробітників зазнали “незначних травм”. Тема пошкодженого пасажирського терміналу стала новим символом ескалації насильства в регіоні.
Влада Кувейту поспішила з реагуванням – “компетентні органи” почали негайно впроваджувати процедури дій у надзвичайних ситуаціях. Інцидент ліквідовано, але не без ударів по стрункості міжнародної безпеки. Місце атаки взято під охорону, а ситуація, буцімто, під контролем. Але з якого часу байдужість до безпеки стала нормою? Спостерігаємо за ліквідацією наслідків, але чи зможемо ми повернутись до спокою?
Тим часом, 28 лютого став не просто днем, а автором нової реальності. Зранку США і Ізраїль почали наносити удари по Ірану – роль безвідповідальної агресії у всій цій історії уже не приховаєш. Президент Трамп оголосив про початок військової кампанії. Іран, звісно, не залишився осторонь: порушив тишу ракетами, націленими на Ізраїль, і атакував військові об’єкти США у Бахрейні, Катарі, ОАЕ, Кувейті та Саудівській Аравії.
Кожен обстріл – це відповідь, кожен удар – новий виклик. І зараз інші країни готові ступити на цей шлях, об’єднавшись із США та Ізраїлем у атаці на Іран. Конфлікт переходить у нову стадію, в нову реальність, де ми проти системи, де правда не на боці імітації, і кожна дія стає відповіддю на безвідповідальність.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
