Велика Британія демонструє вражаючу цинічність. МВС видає відмови українським біженцям, стверджуючи, що “гуманітарна ситуація в Україні не є настільки критичною”. Це підлаштування під зручну для себе реальність — ніхто не переймається тими, хто втратив домівки, кому щодня загрожує смерть.
Сім’ї українців обирають між життям і безпекою, а британські чиновники радять знайти “безпечніший регіон” на заході України. Слушна порада для тих, хто пережив панічні атаки через війну — лише вдягнути навушники з шумопоглинанням. Це все, що вони можуть запропонувати! Їхня доча не відчуває страху? Це ж жах! А де ж людяність? Де справжнє бажання допомогти?
Великобританія прийняла близько 310 тисяч українців від початку вторгнення. Програма Homes for Ukraine продовжується, але, як показує практика, відмови стали нормою. Імміграційні юристи підраховують: більшість заяв українців не бачать позитивного рішення. Влада каже, що “немає реальної загрози”. А як щодо родин, які втратили все, ховаючись у підвалах? Чи знову заплющимо очі на їхній жах?
Агентство ООН у справах біженців нагадує, що не можна вважати жоден куточок України безпечним. Темрява знову нависає, коли українці прослять про допомогу, а їм у відповідь — чергові відмови.
Сім’я з Маріуполя отримала свою частку бездушності. Тиждень у підвалі, маленька дитина з аутизмом, а міністерські бюрократи на базі якихось “внутрішніх оцінок” вирішують, що небезпеки немає. Рішення, яке позбавляє людей права на життя!
Паралельно уряд Норвегії посилює контроль за новоприбулими, ще одна безвідповідальність на фоні світової трагедії. А наші сусіди у Польщі не збираються зупинятись. Чи є кінець цьому імітаційній грі з гуманністю?
Правда на боці тих, хто виживає. Хто наведе порядок в розумінні загрози? Чи зможе хтось стати голосом мільйонів, чия гідність стала жертвою системи?
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
