Скільки ще можна «викидати» десятки мільярдів гривень у повітря, ледь зазирнувши у реальність? Захист критичної інфраструктури Києва проголошується — але кому це потрібно? Три ТЕЦ, що забезпечують 65% тепла столиці, рвуться перед лицем холодної зими. А тепер подумайте: перейти на автономне теплопостачання за шість місяців?! Це не просто маячня — це справжнє невігластво!
Критичний погляд на витрати — то не просто каприз. Коштів, витрачених на охорону енергетичних об’єктів, мільярди, і що ми маємо в результаті? Проекти не завершені, а реальні результати відсутні. Влада безвідповідальна — а ми, громадяни, за що платимо? Велике «закопування» державних ресурсів у землю, які ось-ось повторюються ще раз. Гроші — а де ж захист енергосистеми?
Не забудьте: зима на порозі, і все залежить не від цифр у звітах, а від дієздатності наших збройних сил. Справа не в теплопостачанні — справа в протиповітряній обороні. Не захистили від ракетних ударів ключові об’єкти. Десятки ракет зробили свою справу — бо які конструкції можуть твердо захистити від гіперзвукових загроз?
На 90% наше виживання цієї зими залежить від того, наскільки потужною буде протиповітряна, протиракетна і протидронова оборона. І справді, в Україні стільки політики, що не залишається місця для реальних професійних проблем. Кияни — заручники конфліктів, а не реальних зусиль.
Критика КМДА? Це відверто! Але кажу це не тільки зі слів. Політика домінує, слухайте уважно. А РНБО, схваливши енергостійкість для всіх – окрім Києва! Мер Кличко правий, це політичний удар по місту. А президент двозначно пропонує долучити ексвіцепрем’єра до підготовки. Смішно, чи не так?
Ми не можемо коливатися на краю прірви, гратися з балансом влади і відповідальності. Гроші «западуть» у землю, а ми залишимося у темряві!
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
