- 14 червня 2026 року генерал Роберто Ванначчі очолив установчий з’їзд партії Futuro Nazionale у Римі.
- Зазначений Ванначчі як «генерал» після завершення військової служби, використовує армійську термінологію у політичній риториці.
- Рейтинг партії Futuro Nazionale зріс з 2% у лютому 2026 року до 7% на початку серпня того ж року.
- Чисельність членів партії збільшилася з 94 тисяч у червні до 140 тисяч у серпні 2026 року.
- Ванначчі виступає за припинення військової допомоги Києву, відновлення економічних відносин та закупівель російського газу.
- У серпні 2023 року самостійно видав книгу «Il mondo al contrario», яка спричинила публічний скандал.
- У 2024 році обраний до Європарламенту як незалежний кандидат, набравши понад 500 000 персональних голосів.
- 11 серпня 2026 року партія Futuro Nazionale оприлюднила першу частину своєї десятирічної програми.
- На кінець липня 2026 року соцопитування показали, що коаліція чинних правоцентристських партій разом із Futuro Nazionale може набрати майже 49%.
Формування політичної сили
14 червня 2026 року Роберто Ванначчі виступив на сцені в Римі, під час завершення установчого з’їзду власної партії Futuro Nazionale («Національне майбутнє»). Один з членів партії представив його порівнянням з Юлієм Цезарем. Присутні підвелися, скандуючи «Генерале! Генерале!». Ванначчі зберігає за собою звання «генерал» навіть після відставки з армії. Його політична риторика інтегрує військові терміни: прихильники іменуються «військом», партійна програма — «планом операції», компроміси вважаються ознакою слабкості. Свою команду він називає «брудною дюжиною», відсилаючи до фільму 1967 року про військових. На з’їзді Ванначчі заявив, що представляє «відкинутих і покидьків», від яких відмовилися інші політичні партії, та висловив гордість цим фактом. Він також оголосив про намір відновити Італію як національний дім італійців.
У лютому 2026 року, коли Ванначчі заснував партію, її підтримка становила близько двох відсотків. На початку серпня того ж року соціологічні опитування зафіксували зростання підтримки до семи відсотків. У червні партія декларувала 94 тисячі членів, а вже в серпні їхня кількість сягнула 140 тисяч.
Цей рівень підтримки є недостатнім для претендування на посаду прем’єр-міністра, але дозволяє впливати на політичний розклад. На парламентських виборах восени 2027 року кілька відсотків, отриманих партією, можуть визначити більшість у правому блоці. Цей випадок є ілюстрацією ширшого тренду зростання ультраправих сил у європейській політиці. З погляду України, особа, від якої може залежати майбутня італійська коаліція, вимагає припинити військову допомогу Києву, відновити економічні зв’язки з Москвою та повернутися до закупівель російського газу.
Військова кар’єра та ідеологічна трансформація
Роберто Ванначчі народився 1968 року в місті Ла-Спеція, зростав у Равенні. Після закінчення школи вступив до військової академії в Модені. Проходив службу в десантних і спеціальних підрозділах. Командував 9-м десантно-штурмовим полком Col Moschin, елітною бригадою Folgore, а також спеціальною групою в Афганістані. Брав участь у військових місіях у Сомалі, Руанді, на Балканах, у Лівії, Афганістані та Іраку. У 2018 році обіймав посаду заступника командувача навчальної місії міжнародної коаліції в Іраку, яка займалася підготовкою місцевих військових для боротьби з «Ісламською державою».
До публікації книги «Il mondo al contrario» Ванначчі мав репутацію досвідченого офіцера з генеральським званням та трьома магістерськими дипломами: зі стратегічних наук (Туринський університет), міжнародних і дипломатичних наук (Трієстський університет) та військових наук (Бухарестський університет).
У 2020 році Ванначчі призначено військовим аташе посольства Італії в Москві. На цій посаді він відповідав за координацію військових контактів між Італією та Росією, а також супроводжував офіційні делегації. Перебував у Росії до весни 2022 року, що охоплює період стягування російських військ до українських кордонів та початок повномасштабного вторгнення.
Після повернення до Італії Ванначчі почав транслювати прокремлівські наративи. Він заявляв про несхвалення вторгнення в Україну, але характеризував російську війну як «екзистенційну» відповідь на розширення НАТО на схід. Ванначчі вважає перемогу над Росією, яка володіє ядерною зброєю, нереалістичною та стверджує, що підтримка України зброєю та фінансами завдає шкоди Європі. У 2025 році він висловив перевагу Путіну як керівнику перед Зеленським, посилаючись на нібито більшу підтримку російського президента серед своїх громадян.
Книга «Il mondo al contrario» та її наслідки
На початку серпня 2023 року Ванначчі, перебуваючи на посаді керівника Військово-географічного інституту у Флоренції (науково-дослідна установа, що спеціалізується на картографії та географічних дослідженнях для Збройних сил Італії) та залишаючись чинним генералом, самостійно видав книгу «Il mondo al contrario» («Світ навиворіт»).
У книзі Ванначчі висловив погляди, згідно з якими Італія перебуває під «диктатурою меншин», а раціональне мислення програє політкоректності. Він пропонував гомосексуалам визнати свою «ненормальність». Щодо італійської волейболістки Паоли Егону, він зазначив, що її риси обличчя «не уособлюють італійськість». Ванначчі також стверджував про спроби «міжнародного гей-лобі» впливати на суспільство, критикував фемінізм, екологічні рухи, мігрантів та вимагав розширення меж законної самооборони, наполягаючи на дозволі більш широкого застосування сили проти нападників.
Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто, близький соратник прем’єр-міністра Джорджі Мелоні, охарактеризував погляди генерала як особисті марення, що дискредитують армію, міністерство та Конституцію. В результаті, Ванначчі був усунутий від керівництва інститутом, а після внутрішнього розслідування відсторонений від служби на 11 місяців із зменшенням зарплати вдвічі.
Ці заходи не привели до припинення публічної кар’єри Ванначчі, навпаки. Критики цитували його висловлювання, телеканали запрошували на ефіри, а негативні відгуки сприяли поширенню інформації про книгу. За перші тижні продажі книги перевищили 22 тисячі примірників, а за рік досягли майже чверті мільйона. Ванначчі проводив презентації по країні, полемізував з журналістами та критиками, заявляючи про переслідування за відмову підкорятися «єдиній правильній думці». Зростання критики корелювало зі зростанням його популярності.
Політична консолідація та розриви
Маттео Сальвіні, лідер партії «Ліга», що є однією з провідних правих партій Італії, яка почала втрачати підтримку після приходу до влади Джорджі Мелоні, першим оцінив потенціал генерала. Сальвіні розрахував, що фігура Ванначчі дозволить повернути радикальну частину електорату, і висунув його незалежним кандидатом на виборах до Європарламенту 2024 року.
На цих виборах Ванначчі отримав понад 500 000 персональних голосів, що є одним із найвищих показників у країні, та здобув мандат. Навколо його книги «Il mondo al contrario» сформувався рух, що починався з книжкових клубів і згодом перетворився на мережу місцевих команд та комітетів, що стали основою його власної партії.
У лютому 2025 року Ванначчі за власним рішенням залишив військову службу, перейшовши до резерву. У травні Сальвіні призначив його своїм заступником. Менш ніж за дев’ять місяців генерал залишив «Лігу», пояснивши це спортивною метафорою про необхідність нанесення рішучих ударів у боксі, критикуючи, на його думку, надмірні політичні компроміси Сальвіні. Сальвіні охарактеризував цей вчинок як зраду.
Наступного дня після виходу з «Ліги» Ванначчі провів зустріч з прихильниками в Модені. Захід відбувся в залі на 350 осіб, при цьому організатори заявили про понад три тисячі охочих зареєструватися. Серед учасників були особи у камуфляжі, деякі зверталися один до одного «товаришами» (camerati), слово, що історично асоціюється з фашистською партією часів Муссоліні. Під час події було продемонстровано відеоролик у стилі «Гладіатора», а Ванначчі висловив бажання бути «президентом-генералом», а не партійним секретарем.
У липні 2026 року Ванначчі поширив створене штучним інтелектом відео, де він, в образі римського імператора, перебуває в Колізеї та жестом засуджує політичних опонентів з лівих партій до смерті від левів. У відео кілька разів показується серп і молот. Виробництво ролика партія заперечила, однак сторінка, що його опублікувала, містила пряме посилання на анкету для вступу до Futuro Nazionale.
Програмні засади та електорат
11 серпня 2026 року Futuro Nazionale оприлюднила першу частину своєї програми, розрахованої на наступні десять років. Ванначчі характеризує свою партію як «чисту і життєву правицю», що спирається на римські та християнські традиції.
Найбільш гостру реакцію викликала обіцянка захищати «середземноморський патріархат». Сенатори від опозиційної Демократичної партії назвали цю тезу «моторошним жартом», проявом чоловічого супрематизму та такою, що суперечить Конституції. Автори програми заявляють, що зникнення патріархальної родини нібито призводить до зростання насильства проти жінок. Тому держава має виховувати «сильних чоловіків», здатних контролювати емоції, захищати жінок та суспільство. Партія пропонує скасувати окрему статтю про феміцид, караючи такі злочини за загальною статтею про умисне вбивство. Futuro Nazionale також прагне знизити пенсійний вік жінкам залежно від кількості дітей та запровадити «блакитні квоти», резервуючи частину місць у конкурсах на державні посади для багатодітних батьків.
Центральним елементом програми є «реміграція» – термін, що в лексиконі європейських ультраправих означає масове повернення або виселення мігрантів. Ванначчі пропонує обмежити не лише нелегальний в’їзд, а й законну трудову міграцію та возз’єднання сімей. Для отримання громадянства вимагаються 20 років безперервного проживання, володіння італійською мовою на рівні C1 та письмова згода «асимілюватися» з греко-римською та християнською цивілізацією. Передбачається патрулювання армією районів з високим рівнем злочинності, а вік кримінальної відповідальності пропонується знизити до 12 років.
Економічний розділ програми включає зменшення податків, підтримку багатодітних сімей, захист внутрішніх виробників та принцип: «Хто не хоче працювати, нехай не їсть». Партія пропонує скасовувати допомогу працездатним особам, які відмовляються від роботи. Вона також виступає проти Green Deal, допускає вихід Італії з єврозони, прагне повернути атомну енергетику та купувати російський газ.
Позиція щодо України та Росії
Ванначчі заявляє, що не підтримує російську війну проти України, але у публічних дискусіях, як зазначається у матеріалі babel.ua, часто переводить розмову з відповідальності Москви на помилки Заходу та витрати європейців. Він стверджує, що через війну Італія втратила частину зовнішньої торгівлі, добробут громадян знизився, а життя подорожчало. Також він заявляє, що кошти, виділені Україні, відбираються в італійців. У січні 2026 року він назвав продовження поставок зброї «божевіллям», мотивуючи це тим, що російська армія продовжує наступ. Згодом він заявив, що Зеленський прагне отримувати мільярди та зброю, оскільки без них не втримається на чолі «зруйнованої країни», та закликав припинити фінансування Зеленського.
Партія Futuro Nazionale не брала участі в парламентських виборах 2022 року, оскільки була створена пізніше. У лютому 2026 року до партії приєдналися троє депутатів, які пройшли до парламенту від інших правих сил. Наприкінці травня вони сформували окреме парламентське об’єднання Futuro Nazionale у Палаті депутатів (нижня палата парламенту Італії). У червні до них приєдналися ще п’ятеро депутатів, збільшивши кількість членів об’єднання до восьми.
Через тиждень після створення партії, ще до офіційного формування парламентського об’єднання, троє депутатів, що приєдналися до Ванначчі, продемонстрували свою позицію. Уряд Мелоні виніс декрет про продовження допомоги Україні на окреме голосування, пов’язавши його з вотумом довіри уряду. Міністр оборони Гвідо Крозетто пояснив, що голосування мало визначити лояльність парламентської більшості. У разі поразки уряду, він мав би піти у відставку. Депутати Futuro Nazionale підтримали уряд, але під час окремого голосування виступили проти продовження військової допомоги Україні.
Згодом ця позиція була офіційно закріплена в програмі партії. Futuro Nazionale вимагає припинити постачання зброї Україні, зняти частину санкцій з Росії та відновити з нею економічні відносини. Зобов’язання Італії в НАТО пропонується оцінювати «в кожному випадку окремо». Росія в програмі описується як «східна легенда християнства», яку Захід своїми помилками нібито штовхає до Китаю. У липні Ванначчі зазначив, що не вбачав би проблеми у фінансуванні своєї партії з Росії, аргументуючи, що якщо кошти законно отримуються з однієї іноземної держави, то незрозуміло, чому не з іншої. Публічних доказів отримання Ванначчі або його партією російських коштів відсутні.
Профіль електорату та політичні перспективи
Згідно з липневим дослідженням 2026 року, 62 відсотки прихильників Роберто Ванначчі становлять чоловіки. Підтримка партії зростає швидше серед молоді, ніж у старших вікових групах. Понад половина потенційних виборців Futuro Nazionale мають низькі або нижчі за середні доходи. Найбільш активну підтримку партія отримує від робітників і безробітних у малих та середніх містах Центральної та Північної Італії. За підрахунками соціологів, протягом кількох місяців до електорату Futuro Nazionale перейшли приблизно 407 тисяч осіб, які на виборах до Європарламенту 2024 року голосували за «Лігу», та 506 тисяч колишніх виборців партії Мелоні «Брати Італії».
Потенційний електорат генерала складається з осіб, яким традиційні праві політичні сили роками обіцяли захист від економічних змін, міграції та «диктату Брюсселя», але після приходу до влади були змушені йти на компроміси, враховувати бюджетні обмеження та дотримуватися європейських правил.
Ванначчі не несе відповідальності за урядові рішення. Він пропонує спрощені пояснення складних проблем: низькі зарплати пов’язує з мігрантами та податками; дорогі енергоресурси – з санкціями проти Росії; вуличну злочинність – зі слабкістю держави; насильство проти жінок – з руйнуванням патріархальної родини. Своїм критикам він відповідає, що вони бояться називати речі своїми іменами.
Швидке зростання популярності Ванначчі має слабке місце: весь політичний проєкт сконцентрований на його особі. Його партія ще не брала участі у загальнонаціональних виборах, не управляла великими містами та не має перевіреної команди. Італійські аналітики припускають, що його прихильників приваблюють новизна та медійна увага, тому до голосування їхня думка може змінитися.
Однак, Ванначчі не обов’язково прагнути до статусу найпотужнішої партії країни. Йому достатньо утримати свої сім відсотків підтримки. Наприкінці липня 2026 року соціологічні опитування показали, що партії чинної правоцентристської коаліції – «Брати Італії», «Ліга», «Вперед, Італіє» та «Ми, помірковані» – сумарно мали 41,6 відсотка, а разом з Futuro Nazionale – майже 49 відсотків.
Італійський уряд ініціював зміни до виборчої системи. Наразі приблизно третина депутатів обирається в одномандатних округах за принципом переможця, а решта місць розподіляється пропорційно до голосів за партії. Урядова коаліція на чолі з Мелоні запропонувала скасувати одномандатні округи та розподіляти всі місця пропорційно. Водночас коаліція, яка сумарно набере понад 42 відсотки, отримає гарантовану більшість у парламенті. Уряд обґрунтовує реформу необхідністю забезпечення стабільного управління країною після виборів. Опоненти вважають, що Мелоні переписує правила на свою користь перед парламентськими виборами, запланованими на осінь 2027 року. Палата депутатів (нижня палата парламенту Італії) вже ухвалила цей проєкт, тепер закон має підтримати Сенат (верхня палата парламенту Італії).
Прем’єр-міністр Джорджа Мелоні може зіткнутися з дилемою. Прийняття Ванначчі до коаліції пов’язане з ризиком втрати поміркованих виборців та шкодою репутації Італії як надійного партнера ЄС, НАТО та України. Відмова від співпраці дозволить генералу акумулювати достатньо правих голосів, що може вплинути на перспективи самої Мелоні. На початку серпня 2026 року Мелоні назвала партію генерала «операцією, створеною на користь лівих». Ванначчі відповів, що очікує її дзвінка, зауважуючи, що вона як «господиня дому» має поспілкуватися з усіма, хто чекає біля входу.
