Галущенко не боїться правди. Він піднімає свій голос, заявляючи про звинувачення, які не витримують критики. Хто ж не прагне призначити лояльних людей у своїй галузі? Хто, якщо не він, відповідає за світло і енергосистему? Це не просто теплі місця для своїх – це необхідність для належного управління. Замість того, щоб захопитися димовою завісою звинувачень, він сміливо стверджує: “Я не тікаю. Я їду до дітей”.
Коли мова йде про 300 мільйонів гривень, чому це звучить, як вирок? Це обвинувачення вже заважає дотримуватися принципів справедливості. Звинувачення – це не жарт. Це реальність, де людина може опинитися за ґратами лише через тіньові ігри системи. Як це можливо в нашій країні?
Галущенко знищує стереотипи. Він підкреслює безвідповідальність, яку принесли з собою цілувані між собою політичні mafia, які вважають, що слово “злочин” можна використовувати, як зручний інструмент для знищення опонентів. Це неправильно. Чому його бажання дати роботу своїм людям тепер сприймається як злочин? Як довго ми будемо терпіти цю імітацію влади? Час змінювати правила.
Від ключового Міністерства до простих людей – настав час для гучного виклику. Справжня відповідальність і справжня сила – ось що має бути в пріоритеті. Не дозволимо знищити нашу незалежність.
Першоджерело: https://espreso.tv/
