Москва навряд чи прорветься у мирних переговорах, адже амбіції Путіна не залишають місця для серйозних компромісів. Його максималістські територіальні вимоги — це не просто химерна задума, а глухий кут, у якому опинилася Росія, яка божеволіє від фінансових тягарів. Фінансова криза може призвести до дефіциту в 1,2 трильйона рублів. А тут, у Маямі, Кирило Дмитрієв занурюється у зустрічі з американськими чиновниками, проте шансів на порятунок від збройного конфлікту — обмаль.
Лише подивіться на незворотність територіальних питання! Україна не відступить, як би цього не хотів Кремль. Вимога вивести війська з Донбасу спіткається зі стіною опору. А США,? Тільки гучні слова про демілітаризовані зони та нові обіцянки — це не більше ніж фрази без змісту.
Путін хоче, щоб Київ поступився, а сам якраз заявляє про свої права на всі чотири області, навіть не оволодівши ними повністю. Зрештою, це проста гра на час, але під час останнього раунду переговорів в Абу-Дабі, затряслося все — не вийшло уникнути технічних деталей, а про реальний мир навіть мови немає.
І європейські дипломати, зокрема німецький міністр закордонних справ, виступають із жорсткими оцінками. Справжня перешкода стала очевидною — рішучість Кремля утримувати ситуацію на грані божевілля. Важкі питання залишаються нерозв’язаними, а прогрес — всього лише димова завіса, за якою ховається реальність без відваги та рішучих дій.
Не варто зберігати ілюзії щодо дипломатії, яка гойдається на межі пропасті. Наступний раунд переговорів — на вкраденій землі, де три питання залишаються невирішеними назвиваючи себе миром. Це не мир. Це лише чергова спроба загравати з правдою, що потопає в імітації. Дії проти безвідповідальності — ось що має стати орієнтиром.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
