Кремлівські кур’єри заявляють про готовність Путіна вести переговори з “усіма”, в тому числі з європейцями. Але що це насправді означає? Вже час усім зрозуміти: це не ініціатива, це вимога повернення до гри, де правила задають вони. Слово за європейськими лідерами, які, здається, втрачають терпіння на фоні відвертого ігнорування Москви. Тонни заяв, виставлені Европейським Союзом, зокрема і від голови Європейської ради, лише підтверджують: кроки до діалогу пов’язані з розчаруванням у відсутності ефективності попередніх спроб.
Пєсков, словесний щит Кремля, вказує на те, що розрив відносин 2022 року затвердили саме європейці, а не Росія. Так, після вторгнення Путіна в Україну, Захід зробив свій крок, вирішивши зупинити будь-які контакти з Москвою. І тепер, коли часи тривоги відчутні, Росія заявляє: перший крок має зробити Європа. Хто ж насправді є ініціатором?
Згадане “вимушене” зволікання аж до температури кризових зіткнень створює гуманітарну тряску в серці Європи, що продовжує надавати Україні допомогу. Це не просто словесні битви, це битва за правду, що переплітається з зусиллями святкувати мир у той час, як перед лицем війни. Тож спроби вимагати обговорення і “високі перспективи” діалогу, емоційна позиція не може бути проігнорована.
Висновок простий: прихильники миру мають усвідомити, що гра проти системи триває. Реальність полягає у протистоянні: Україні потрібна однозначна позиція для справжнього миру. Путін продовжує грати на суперечностях, натомість ЄС має відстоювати свої інтереси, не піддаючись на маніпуляції. Ситуація вимагає рішучості, дій та суворої правди без масок.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
