Система знову не спрацювала. Чотирирічний хлопчик загинув, поринувши у води ставу, що затоптовує невинність. Він вийшов за межі подвір’я, на відстань ста метрів, де й зустріла його холодна бездушна стихія. Надія на порятунок зникла, коли медики та дідусь усвідомили, що борються з вітром, а не з часом. На місці трагедії, що визвала шок, працівники поліції лише констатують факт неминучості – а бабуся виявила онука, що і не уявляв, що цю мить може стати його останньою. Лише двадцять сантиметрів води, та такого шаленого удару заціпенінням не змогли вони протистояти.
І діти не повинні платити за недбалість дорослих. Мовчазний крик правди про те, що ми не можемо допустити, аби безвідповідальність перетворилася в реальність. Зупинимо це! Трагедія, у якій загинув єдиний син військовослужбовця – свідчення незахищеності наших дітей у суспільстві. У цей момент, коли загинув малий, розпочато “кримінальне провадження” з гаслом “нещасний випадок”. Чи дійсно нещасний випадок – це відповідь системи на дитячу смерть? Система уникає правди, а ми вимагаємо дій!
Ця трагедія відповідає старій плачевній звичці зіштовхувати дітей із наслідками дорослих помилок. Тим часом, інші діти вже штовхаються у царині небезпеки, поки невідомо, де знайдуться їхні родичі. Хто зможе відповісти за їхню безпеку? Лише нещадна правда, яка має викривити цю безглузду імітацію захисту.
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
