А чи готові європейці відправляти свої війська в Україну? Більшість мешканців Франції та Німеччини не просто незадоволені цією ідеєю — вони в опозиції. Вони готові ризикувати мирною угодою заради відсутності своїх солдатів на українській землі. Лише цифри замість слів — 53% німців виступають проти розгортання своїх миротворців. Французи також не криють своєї позиції: 43% респондентів непримиренно налаштовані проти. Лише 33% готові схвалити відправлення власних військ.
А що з американцями? 43% з них не бачать своїх солдатів в Україні, навіть якщо це загрожує регіональній безпеці. Лише 37% підтримують цю ідею. Канада та Велика Британія — ось де прорив: тут більше тих, хто готовий до дій, ніж супротивників. Британський прем’єр Кір Стармер вже неодноразово заявляв, що багатонаціональні сили необхідні для захисту України. Гучні слова, які викривають політичну безвідповідальність.
Лідери, такі як Макрон і Мерц, виявилися на грані зіткнення з громадськістю. Їхні прогнози про участь у миротворчих місіях в Україні впираються в стіну незадоволення. Гучні обіцянки перетворюються на порожні слова, коли їхні виборці кажуть “ні”. Дискусії про іноземні війська почалися ще на початку 2024 року, і з кожним днем стає все очевиднішим: готовність до дій зникає.
Макрон мріє про стабільність через міжнародні сили, а Мерц заперечує доцільність європейської армії в Україні, наводячи на перше місце внутрішні завдання ЄС. І поки вони ведуть свої дискусії — миротворців обіцяють від 15 до 30 тисяч. Жодних конкретних планів не представлено, але якісь цифри лунають, як ідеї з порожнього місця. Британія та Франція нібито готові взяти на себе відповідальність за ці сили.
Але де ж відповідальність? Де бажання діяти, коли все готове до війни? Правда — невидима межа, що розділяє дії й розмови. І поки Європа намагається виправдати свої коливання, Україна залишається в нестабільності й конфлікті.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
