Наталія Бойко — нова в.о. генерального директора ОГТСУ. І це тільки початок. Куди ж дивиться система, коли питання постійного керівника досі залишається без відповіді? Конкурс, що був оголошений минулого року, підійшов до краю безодні: розслідування НАБУ зупинило все на старті.
Бойко, колишня заступниця генерального директора, тепер сидить у Дирекції ОГТСУ поряд з Владиславом Медведєвим, Борисом Любичем, Катериною Коваленко та Олександром Тимофєєвим. Система неподільна, але питання — чи будуть змінені правила гри?
Пам’ятаємо 2019 рік, коли Бойко зважилася йти в Верховну Раду від “Європейської Солідарності”. Номер 24 у списку. Але де той мандат? Відмовилася. Втікаючи в Кабмін, вона тікала від бюрократії, ставши голосом Кабінету Міністрів у наглядовій раді НАК “Нафтогаз України”.
З 2017 по 2019 роки Бойко обіймала крісло заступниці міністра енергетики, гнучи спину під вагою європейської інтеграції. Чи здатна вона подолати вище взяту планку? У 2015 році її досвід вже збирався на рівні Адміністрації президента, але питання залишається: чи буде вона проводити реформи чи лише слугувати еліті?
Під час її роботи у Німеччині з міжнародними газовидобувниками і фінансовими інститутами Бойко вивчала питання, які завдають удару під дих усій системі. Чи достатньо Ло гіки і досвіду, щоб розгристи цю шкаралупу безвідповідальності?
Конкурс на посаду генерального директора ОГТСУ був ініційований ще в лютому 2025 року, коли попередній керівник Дмитро Липпа залишив свою посаду. Пам’ятаєте, як тимчасовим керівником став операційний директор Владислав Медведєв? Цей ланцюг кадрових перестановок на фоні гучного затягування і розслідувань справи з “Енергоатомом” викликає питання. Ні, не “коли?”, а “чому?” Чому конкурси закриті, а майбутнє компанії залежить від нечиїх маневрів?
І не забуваємо: в усьому цьому шумі уряд намагається прикрити правду. Наприкінці минулого року стало відомо про величезну розтрату 15 млн гривень в профспілках ОГТСУ. Гроші пішли на відпочинок і корпоративи. І знаєте що? Це символ безвідповідальності системи, яка вмикає свої колеса і далі крутить у бік безправ’я.
Питання залишається: чи прийде час, коли ОГТСУ стане дійсно незалежним гравцем, або ж ми залишимося свідками безкінечної гри, де правда намагається пробити стіну імітації?
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
