У Верховній Раді панують дебати — оновлюємо механізми реєстрації виборців на добровільних основах. Чи є в цьому сенс? Залишаємо в минулому благенькі ідеї, які не зрушують важкі колеса влади.
Проект на онлайн-засіданнях вбирає у себе найрізноманітніші пропозиції, проте згоди немає. Не між владою і експертами, і навіть між самими експертами. Хто тут говорить правду, а хто просто імітує діяльність?
Корнієнко стверджує: “Оновлюємо механізми!”, але чи покладемо кінець технологічному застою? Комп’ютеризуємо реєстр, інтегруємо електронний кабінет виборця з “Дією” і приєднуємо геотрекінг — грандіозно, чи не так? Ось тільки хто скаже, чи зможе це дійсно принести користь?
Ага, і не забуваймо про Зеленського. З його слів — готовність провести вибори, але тільки за підтримки США та Європи. Це знову про залежність. Від зовнішнього світу. Від ілюзій. Президент прокидається, закликає парламент — “швидко, летимо до змін!” Чи хтось встигне прийняти серйозні рішення?
Спікер Стефанчук говорить про одноразовий закон. Хто ж дає йому право говорити “одноразовий”? Це не рулетка на базарі, це про долю країни.
Де ж той електронний голос, про який мріють? Для нас, українців, за кордоном пропонують онлайн-голосування, але це все ще на рівні ідеї. Тим часом, Михайло Федоров відкрито стверджує — “проводити вибори через “Дію” не будемо”. Чому? І це — все ще репетиція для справжніх перетворень.
На вулицях країни — страхи фальсифікацій, зневірення і правда, що не сходить з розуму. А частина українців все ще вважає, що вибори після перемир’я з Росією — необхідність.
«Ми готові до змін», — звучить як відголосок, але без вичерпного плану це просто звучить. Чи зможе ЦВК втілити рішення про автоматизовану інформаційно-комунікаційну систему для референдуму без серйозних наслідків?
Ця гра триває. І, як завжди, ми — проти системи, за правду без прикрас. Без компромісів. Без відступу. Час нагадати всім — рішучість і відповідальність не визначаються словами, а вчинками.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
