Ключові факти парламентських виборів в Ізраїлі
- Голосування на виборах до Кнесету розпочалося (вівторок) та тривало з 07:00 до 22:00.
- Ці вибори є першими після нападу ХАМАС у .
- Попередні результати екзит-полів очікуються ввечері .
- Остаточний підрахунок голосів прогнозується до 30 жовтня, а офіційні результати будуть опубліковані 4 листопада.
- Місця у 120-місному Кнесеті розподіляються за пропорційною системою; для проходження до парламенту партія має подолати бар’єр у 3,25% голосів.
- Головними опонентами виступають чинний прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу від партії «Лікуд» та колишній начальник Генерального штабу армії Гаді Айзенкот, лідер опозиційної партії «Яшар».
- Прогнози вказують на мінімальний розрив між основними політичними блоками та імовірну відсутність абсолютної більшості у будь-якої партії, що зумовить складні коаліційні переговори.
Виборчий процес та механізм формування уряду
Вибори до парламенту Ізраїлю, Кнесету, розпочалися вранці (вівторок). Це перше загальнонаціональне голосування після атаки ХАМАС у . Голосування тривало з 07:00 до 22:00. Перші дані екзит-полів мали з’явитися ввечері того ж дня. Повний підрахунок голосів очікується до 30 жовтня, а офіційні результати будуть оприлюднені 4 листопада, як зазначається у матеріалі babel.ua.
Розподіл 120 місць у Кнесеті відбувається за пропорційною системою. Партії повинні набрати щонайменше 3,25% голосів виборців для отримання представництва. Після завершення підрахунку голосів президент Ісаак Герцог, глава держави, проводить консультації з лідерами партій. Метою консультацій є визначення кандидата на посаду прем’єр-міністра, який має найбільші шанси сформувати уряд. Обраний кандидат отримує до 42 днів для формування коаліції.
Історично жодна партія в Ізраїлі не здобувала абсолютної більшості, що робить формування коаліційних урядів стандартною практикою. Переговори щодо створення коаліції часто тривають тижнями. Вплив невеликих партій у цьому процесі може бути значним, оскільки вони часто стають вирішальною силою для формування більшості.
Ключові політичні сили: позиції та конфлікти
Основними конкурентами на цих виборах є чинний прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу, лідер правої партії «Лікуд», та Гаді Айзенкот, колишній начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю, який очолює найбільшу опозиційну партію «Яшар».
Біньямін Нетаньягу стикається з критикою щодо невиконання обіцянки про «повну перемогу» у конфліктах Ізраїлю та відмови взяти на себе відповідальність за провали у сфері безпеки, що передували нападу ХАМАС . Додатковою причиною критики є політика звільнення ультраортодоксальних євреїв від військової служби та спроби обмежити повноваження Верховного суду. Партія «Лікуд», яка спирається на підтримку традиційних та робітничих єврейських громад, перебувала при владі понад 34 роки за останні 49 років, з них 19 років — під керівництвом Нетаньягу. Сам Нетаньягу, якому висунуто звинувачення в корупції та видано міжнародний ордер на арешт у зв’язку з війною в Газі, заявляє про намір «довести справу до кінця» у війнах Ізраїлю та запобігти створенню палестинської держави.
Гаді Айзенкот, який певний час входив до військового кабінету Нетаньягу під час війни в Газі, втратив сина та двох племінників у цьому конфлікті. Рік тому він заснував партію «Яшар». У своїй програмі Айзенкот підтримує вимоги щодо розслідування безпекових провалів, які передували атаці . Він виступає проти створення палестинської держави у короткостроковій перспективі, підтримує стримане розширення ізраїльських поселень на Західному березі Йордану та обіцяє боротися з насильством з боку поселенців.
Інші значущі політичні сили
Опозиційні партії:
- «Разом»: Союз центристської партії «Єш Атід» та правого націоналіста Нафталі Беннета. Виступає проти Нетаньягу, за розширення призову ультраортодоксальних євреїв до армії та розслідування подій .
- «Наш дім Ізраїль»: Права світська партія Авігдора Лібермана. Дотримується жорсткої позиції у питаннях безпеки, протидіє посиленню впливу ультраортодоксальних релігійних лідерів.
- «Демократи»: Лівоцентристська партія Яїра Голана, сформована на основі залишків двох лівих сил. Виступає за світську та ліберальну державу, а також за створення двох держав для врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Партії, що підтримують Нетаньягу:
- «Єврейська сила»: Ультраправа ультранаціоналістична партія Ітамара Бен-Гвіра. Відома антиарабською риторикою. Виступає за виселення палестинців із сектора Гази під виглядом «добровільної еміграції».
- «Релігійний сіонізм»: Ультраправа націоналістична партія Бецалеля Смотрича. Виступає за розширення ізраїльських поселень на окупованому Західному березі Йордану, фактичну анексію цієї території та постійну окупацію й заселення Гази євреями.
- «Народ Ізраїлю» («Амха Ісраель»): Права партія колишнього бригадного генерала Офера Вінтера. Підтримує Нетаньягу. Виступає проти звільнення ультраортодоксальних євреїв від військової служби та за «добровільну еміграцію» палестинців із Гази.
- ШАС: Ультраортодоксальна релігійна партія, що представляє євреїв-сефардів та мізрахімів. Зосереджена на захисті релігійних традицій та соціальних інтересів своєї спільноти.
- «Єдиний юдаїзм Тори»: Союз ультраортодоксальних партій. Представляє євреїв зі східноєвропейськими релігійними традиціями. Виступає за збереження релігійного способу життя, державні субсидії для своєї спільноти та звільнення ультраортодоксів від військової служби. Традиційно підтримує Нетаньягу.
Арабські партії:
- «Об’єднаний арабський список»: Ісламістська партія Мансура Аббаса. Виступає за співіснування арабів та євреїв, прагматичну участь арабської меншини в ізраїльській політиці. У
- «Об’єднаний список»: Альянс трьох партій, що представляють палестинських громадян Ізраїлю. Об’єднує різні ідеологічні течії, включаючи комуністичну та палестинську націоналістичну. Метою є мобілізація арабських виборців та посилення їхнього представництва в парламенті.
Політичний ландшафт та прогнози формування коаліції
Аналітики прогнозують, що приблизно десяток партій подолають виборчий бар’єр. Опитування стабільно показують мінімальний розрив між основними політичними блоками — «Лікудом» Біньяміна Нетаньягу та «Яшаром» Гаді Айзенкота. Ймовірно, жоден з цих блоків не зможе отримати необхідну більшість у 61 місце для самостійного формування уряду. Цей результат підкреслює постійний виклик у формуванні стабільних коаліційних урядів в Ізраїлі.
Після виборів очікуються складні переговори, які можуть тривати тижнями, а в перспективі не виключені й повторні вибори. У перехідний період Біньямін Нетаньягу може залишатися виконувачем обов’язків прем’єр-міністра. Це потенційно надає йому можливість для подальших дій, включаючи військові операції, як це обговорювалося ним та експрезидентом США Дональдом Трампом щодо Ірану.
Арабська меншина Ізраїлю, яка становить близько 20% населення, може відіграти вирішальну роль у формуванні уряду. Очікується вища явка серед арабських виборців порівняно з попередніми виборами. Дві арабські партії запропонували підтримку уряду на чолі з Айзенкотом. Проте, деякі його союзники заявили про небажання входити до уряду, який залежатиме від підтримки арабських партій, що ускладнює потенційні коаліційні домовленості.
