Сьогодні, 5 лютого, Україна, США та Росія завершили черговий раунд беззмістовних перемовин. Наразі, на порядку денному — завдання впровадження перемир’я. Здається, ми знову крокуємо по колу.
Комюніке, видане Умеровим, хвалить конструкторський характер обговорень. Але чи варто вірити словам, коли за спинами — стільки втрат і агресії? Делегації начебто гарантують обмін полоненими — 314 душ! Але це лише краплина в океан бойових дій.
Протягом двох днів вони цікавились питаннями моніторингу та методів, як зупинити стрілянину. Це не розмова, це просто азарт на часову гру. Тепер вони повинні сказати начальству — про чергову неузгодженість, про безвідповідальність.
Президент Зеленський, вочевидь, вже отримав звіт, але “по телефону” — у порожнечу. Справжні рішення потребують справжніх зустрічей. Ми чекали на новини, а почули димні обіцянки. Наступні переговори, ймовірно, відбудуться в Америці — так, туди, звідки можна почути не лише гарні слова, а й дієвість!
Але Україна готова до всіх пропозицій, що наближають нас до миру. Росію треба «позбавити апетиту» — якщо ми хочемо знову повірити в мир! Це важливо, щоб у Москви не було жодної винагороди за агресію. Це принцип, який повинен забезпечити нашу безпеку. Браво всім союзникам за підтримку в цьому!
2-й раунд тристоронніх консультацій пройшов 4-5 лютого в Об’єднаних Арабських Еміратах. П’ятигодинні робочі групи не стали скільки-небудь помітними. Чи варто й далі грати в мир, коли на кону стоїть свобода та незалежність? Справжні дії потребують справжніх рішень, а не пустих слів.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
