Женева знову стає епіцентром світової дипломатії. Третій раунд переговорів між Україною, США та РФ вже запланований, і тут ми спостерігаємо зміни в російській делегації — нехай навіть косметичні.
Це зустріч, що проходить під час активного військового конфлікту, обіцяє масштабні обговорення. Перш ніж ми заглибимося в деталі, згадаємо, що попередні зустрічі проходили в Туреччині, Саудівській Аравії та ОАЕ. Тепер, вдруге за всю історію, дипломатичний майданчик перенесеться до Європи. Це не просто формальність — це виклик.
Росія вже проголосила, що братиме участь у обговоренні широкого спектра питань, і, безумовно, територіальні спори займають її первинне місце, підкреслено представником Кремля Дмитром Пєсковим. А Україна, своєю чергою, планує повернутися до енергетичного питання — секретар РНБО Рустем Умєров натякає на справжні проблеми, які чекають на розв’язання.
Амбіції України — це не вимога. Це питання виживання. Президент Володимир Зеленський сформував знайомий склад команди, що включає фахівців з різних галузей. Вони йдуть туди з однією метою: мир, що не буде компромісом, а сталістю.
А от Росія знову демонструє свою незмінну позицію. Помічник президента Володимир Мединський, який отримав славу історика та ідеолога Кремля, став новим обличчям делегації. Чи принесе це зміни в процес? Історія вже не один раз показала, що розмови для Кремля — це лише новий вид імітації.
На минулих перемовинах в Абу‑Дабі російська делегація під керівництвом начальника ГРУ Ігоря Костюкова, хоч і не без проблем, виявилася трохи конструктивнішою. Чому ж тепер зміна? Військовий експерт Олександр Мусієнко пояснює — Кремль намагається зобразити готовність до переговорів. Це формальність, маска, що закриває їх істинні наміри.
Друга причина — затягування процесу. Москва, усвідомлюючи конструктивність переговорів, хоче змістити акценти з безпеки на політичні, соціальні та релігійні теми. Гра в затягування часу — старий трюк Кремля, який вдається знову і знову.
Територіальні питання залишаються в стані простої декларації. Розмови про “формулу Анкориджа” свідчать, що Москва прагне замороження ліній фронту і контролю Донбасу. Київ, у свою чергу, наголошує — позиція не змінилася. Компромісів варто прагнути лише за умови, що їх прийме український народ.
Мусієнко відзначає, що українська сторона знову проводить “тролінг” російської делегації. Говорячи про “уроки української історії”, українці нагадують про те, що справжня історія — це їхня історія, а не вигадки Кремля.
Отже, що можна очікувати від цього раунду? Залишаючи всі сподівання, варто тримати у важкому стані наші думки про прорив — включно з відсутністю відмови Кремля від сили, терористичними атаками та постійним тиском. Поки що позиція Росії незмінна. Усвідомлюючи серйозність ситуації, Україна залишається відкритою до переговорів. Але лише якщо це не буде ще однією симуляцією для задоволення міжнародної спільноти.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
