- Румен Радев обійняв посаду прем’єр-міністра Болгарії після дострокових парламентських виборів у 2026 році.
- Його обранню передувала відставка попереднього уряду та масові антикорупційні протести, що розпочалися у січні 2026 року.
- Радев виступав проти постачання болгарської зброї Україні та санкцій Європейського Союзу проти Російської Федерації.
- Болгарія не приєдналася до ініціативи створення Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України, рішення про запуск якого було ухвалено 15 травня.
- Болгарія заявила про неможливість постачання зброї Україні зі складів своєї армії та відмовилася виділяти кошти на військову допомогу у 2026 році.
- Болгарія блокувала 21-й пакет санкцій ЄС проти Росії, вимагаючи вилучення трьох осіб.
- Прем’єр Радев заявив про відхилення запрошення до участі у «Коаліції охочих», але наступного дня Болгарія підтримала Київську декларацію, що суперечила його попередній заяві.
- Болгарія має прецедент використання права вето у процесі європейської інтеграції Північної Македонії через питання національної меншини.
- Фінансова залежність Болгарії від ЄС включає близько €11 мільярдів з бюджету ЄС на 2021–2027 роки та €6,17 мільярда на відновлення після пандемії.
Обрання Румена Радева: контекст та обіцянки
У січні року в Болгарії відбулися масові антикорупційні протести. На цьому тлі уряд прем’єр-міністра Росена Желязкова подав у відставку. Румен Радев, колишній генерал і командувач Військово-повітряних сил Болгарії, що обіймав посаду президента з року до січня року, достроково залишив пост для участі в позачергових парламентських виборах.
Вибори року стали восьмими для Болгарії з року. У своїй виборчій кампанії Радев зосередився на внутрішній політиці, обіцяючи покращити рівень життя громадян, демонтувати «мафіозну державу» та олігархічні схеми. «Прогресивна Болгарія» отримала 44,6% голосів, забезпечивши 131 з 240 мандатів у парламенті, що стало абсолютною більшістю вперше за 30 років.
Зовнішньополітичні позиції та реакція ЄС
Попри особисті євроскептичні погляди, Румен Радев виявив необхідність зважати на позицію Брюсселя. Опитування березня року показали, що 56% болгар вважають Європу головним стратегічним партнером країни, тоді як Росію — 19,5%.
Світові медіа характеризували Радева як проросійського політика. Він неодноразово виступав проти постачання болгарської зброї Україні та санкцій ЄС проти Росії. Радев також називав Крим російським і закликав до відновлення імпорту російської нафти до Європи. Більше року він блокував десятирічну угоду про безпекову співпрацю між Болгарією та Україною. Ці дії викликали побоювання в Брюсселі щодо можливого виникнення проблемного партнера, аналогічного Угорщині часів Віктора Орбана.
Рішення щодо Спеціального трибуналу та військової допомоги
Через два тижні після того, як Румен Радев обійняв посаду прем’єра, на засіданні Ради Європи 15 травня року представники 36 країн ухвалили рішення про запуск Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України. Болгарія не приєдналася до цієї ініціативи. Серед країн-членів ЄС аналогічне рішення ухвалили Угорщина, Словаччина та Мальта.
Румен Радев, коментуючи це рішення, заявив, що «Трибунал працює, коли країна програє війну, капітулює, а її лідера беруть у полон. Зараз таких умов немає, і навряд чи вони з’являться найближчим часом». Невдовзі Дімітар Стоянов, новопризначений міністр оборони Болгарії, оголосив про припинення безоплатних поставок зброї Україні зі складів болгарської армії. Він зазначив, що «Війна в Україні не вирішиться на полі бою», але уточнив, що комерційні закупівлі оборонної продукції болгарських компаній залишаються можливими. Пізніше Радев заявив, що Болгарія не виділятиме коштів на військову допомогу Україні у році, посилаючись на значний бюджетний дефіцит, залишений попередніми урядами.
Блокування санкцій ЄС та «Коаліція охочих»
Перед виборами Румен Радев заявляв про неблокування європейських рішень щодо підтримки України. Однак 18 червня року Болгарія не підтримала 21-й пакет санкцій проти Росії. Софія вимагала вилучення трьох осіб: патріарха Російської православної церкви Кирила (аргументуючи це перенесенням конфлікту в релігійну сферу), засновника «Лукойлу» Вагіта Алекперова (посилаючись на економічні інтереси) та мільярдера Іскандара Махмудова (акціонера «Трансмашхолдингу», чия дочірня компанія постачала вагони для софійського метро). Радев прокоментував поступки з боку ЄС, зазначивши, що «Немає нічого страшного в тому, що країна захищає свій національний інтерес», як зазначається у матеріалі Babel.ua.
14 липня року, після паризької зустрічі «Коаліції охочих», Радев заявив, що відхилив особисте запрошення президента Франції Емманюеля Макрона, стверджуючи, що конфлікт має вирішуватися дипломатично, а не зброєю. Проте наступного дня міністерка закордонних справ Болгарії Велислава Петрова-Чамова прибула до Києва на саміт «Україна — Південно-Східна Європа». За підсумками зустрічі Офіс президента України оприлюднив Київську декларацію, яка засуджує російську агресію, підтримує санкції, Спеціальний трибунал та «Коаліцію охочих». Болгарська міністерка була вказана серед представників держав, які ухвалили документ, що суперечило попереднім заявам Радева.
У відповідь на запитання журналістів Петрова-Чамова та Радев зазначили відсутність фізичного підпису під декларацією. Документи такого типу ухвалюються консенсусом, не створюючи юридичних зобов’язань, але демонструючи політичну позицію.
Потенціал блокування євроінтеграції України
Болгарія має право вето в процесі вступу України до ЄС, подібне до повноважень Угорщини. Єврокомісія може здійснювати політичний та фінансовий тиск, але не може позбавити права вето. Потенційною точкою напруги може стати питання болгарської меншини в Україні. За даними джерел «Суспільного», Софія прагне домогтися ширших освітніх та мовних прав для своєї меншини. Речник Постійного представництва Болгарії при ЄС Дімітар Япраков зазначив, що «Болгарія підтримує європейський шлях України та оцінює процес вступу на основі заслуг країни-кандидата».
Голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики Олександр Мережко висловив думку, що побоювання щодо «другої Угорщини» є перебільшеними, оскільки «Болгарія залишається в руслі політики ЄС і НАТО». Він наголосив, що в ЄС немає бажання мати нового Орбана.
Економічна залежність від ЄС як стримуючий фактор
Залежність Болгарії від ЄС є передусім фінансовою. На період – років країна очікує отримати з бюджету ЄС близько €11 мільярдів, що становить майже 10% болгарського ВВП. Ці кошти спрямовуються на інфраструктурні проєкти, освіту, охорону здоров’я та підтримку бізнесу. Окремо Єврокомісія виділила €6,17 мільярда грантів на відновлення після пандемії, виплати яких залежать від виконання узгоджених реформ. Крім того, Болгарія залежить від ЄС в оборонній сфері, про що свідчить ратифікація угоди про кредит у €3,3 мільярда за програмою SAFE для модернізації армії.
У році болгарська АЕС «Козлодуй» припинила отримувати російське ядерне паливо, перейшовши на продукцію американської Westinghouse та французької Framatome. Це контрастує з Угорщиною за Орбана, яка зберігала довгострокову залежність від російських енергоресурсів та проєкту АЕС «Пакш-2», що будується «Росатомом». Москва мала значно більші економічні важелі впливу на Будапешт, ніж має на Софію. Ця обставина обмежує можливості Радева для системного конфлікту з Європейським Союзом. Єврокомісарка болгарського походження Єкатерина Захарієва 23 липня року зустрілася з прем’єром Радевим та президенткою Іліаною Йотовою у Софії, де, за даними Politico Playbook, обговорювалася позиція нового уряду щодо спільної політики ЄС стосовно України.
Поточна ситуація вказує на ймовірний сценарій точкового торгу з боку Болгарії, а не постійного блокування рішень ЄС. Це буде перевірено восени року під час нових голосувань у Раді ЄС щодо санкцій та переговорів про вступ України.
