Між державами Заходу, США, НАТО та європейськими партнерами України точаться переговори — та чи не втрачаємо ми свою незалежність у цій безглуздій грі? Журналіст Боян Панчевський з The Wall Street Journal називає цю ситуацію “доволі дивною”. І тут, немов в театральній виставі, генерали записують свої домовленості на аркуші паперу, забираючи у нас простір для маневру. Німеччина, Франція, Великобританія — гравці на шахівниці, де Україні постійно доводиться нагадувати про свої інтереси.
Безпекова допомога має бути категоричною, але натомість ми бачимо суперечки: писати США окремо чи об’єднати з НАТО? Позиція американців — захищати свої інтереси. У таблиці спершу не було жодного запису, лиш усні обіцянки. Чому Україна стає скептичною? На фоні відсутності письмових домовленостей й дій, які замінюють слова, досягти компромісу стає практично неможливим.
Європа, звісно, намагається підтримувати Україну. У 2025 році вони видали 21,5 мільярда доларів військової допомоги — більше, ніж у 2024. Німеччина лідирує — 10,6 мільярда, Британія — 6,4 мільярда, Швеція — 4,4 мільярда. Але, маємо чесно визнати: припинення постачання зброї з боку США штовхає нас до власного розвитку безпілотників і ракет. Чи це дійсно прогрес? Чи лише маскування відсутності серйозної допомоги?
Ми стоїмо перед правдою, яка говорить сама за себе. Світові держави можуть грати в політичні ігри, але ми маємо права на свою незалежність, на захист своєї території. На кону стоїть не лише наша боротьба — це виклик, що стосується всієї системи.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
