Дискурс у польському інформаційному просторі
Реакція частини польського інформаційного простору на ракетні удари по Києву, здійснені в ніч з 2 на 3 березня 2023 року, продемонструвала виникнення стійких наративів, які інтерпретують агресивні дії як відповідь на історичні події. Про це повідомив публіцист Андрій Бондар, аналізуючи масив онлайн-коментарів, як зазначається у матеріалі NV.
«Христос народів» та його інтерпретація
У контексті цих подій спостерігається трансформація концепції «Христос народів» – політично-месіанської філософії, що порівнює історичну долю Польщі з долею Ісуса Христа. Ця концепція передбачає, що Польща, подібно до Христа, який воскрес після розп’яття, через власні страждання приведе до відродження свободи в Європі. Однак, згідно зі спостереженнями, у масиві онлайн-коментарів після обстрілів Києва проявилися інтерпретації, що суперечать заявленим цінностям милосердя та прощення.
Стійкість наративу «акції помсти»
Значна кількість коментарів у польському сегменті інтернету інтерпретує ракетні удари по Києву як «акцію помсти». Цей наратив пов’язаний з історичними подіями, зокрема Волинською трагедією, і є домінуючим у формуванні громадської думки. Прикладами таких висловлювань є фрази типу «Не підтримую того, що робить Путін, але…» або «Сподіваюся, наші кордони закриються для вас і відкриються для Росії».
Дані коментарі, що фіксувалися протягом ночі та ранку після атаки, демонструють послідовність у цій інтерпретації. Наратив про «помсту» став мейнстримом у певній частині польського суспільства, незважаючи на наслідки російської агресії для України.
Відсутність реакції частини інтелектуального середовища
У цьому контексті виникає питання щодо позиції польських інтелектуалів, таких як Вітольд Шабловський (польський журналіст, письменник), Зємовіт Щерек (польський журналіст, письменник) та Роберт Сєрадзький. Їхня публічна позиція або її відсутність, згідно з аналізом, може свідчити про замовчування проблеми. Спостерігається тенденція, за якої відповідальність за поточну ситуацію перекладається на історичні чинники, такі як «провід ОУН», замість аналізу ксенофобських чи імперських настроїв у сучасному суспільстві.
Подібні реакції фіксують ширшу тенденцію, де історичні події використовуються для обґрунтування сучасних політичних позицій, а саме російської агресії, через призму власної національної ідентичності.








