Росія знову б’ється в груди, вимагаючи визнати Донбас, “Новоросію” та Крим як право на самовизначення. Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, не залишає сумнівів у своїй позиції. В інтерв’ю турецьким ЗМІ він заявляє, що подав листи, намагається викликати резонанс у міжнародних органах та порівнює ситуацію з Гренландією. Висуває однозначне питання до Генерального секретаря ООН: чому один народ може вирішувати свою долю, а інший – ні? Парадоксично, але Лавров неначе сумнівається в суверенітеті України на своїй же території.
Головна фішка – перетворити застарілі ірраціональні вимоги на політичну гру. Кому потрібні права нацменшин? Лавров закликає до визнання, нагадуючи, що вимоги до Києва про забезпечення прав нацменшин, на жаль, виявилися непотрібними для Європи і України. Втім, сам він незмінно відхиляє ідею перемир’я, натякаючи на те, що 60 днів спокою — це неможливо. “Цей режим, цей фейк режиму – це наша відповідь”, – заявляє російський міністр.
Прозора гра щодо гарантій безпеки? Де їхній проект? Лавров невблаганно відхиляє інформацію про угоду України та США, не вбачаючи в ній нічого, крім спроби легітимізувати українське керівництво, яке, за його словами, постало внаслідок перевороту 2014 року. Справжня безпека, на його думку, закладалась у мирних переговорах, але жодної боротьби за правду тут не видно.
Водночас, українська сторона держдепартаменту в особі Андрія Сибіги говорить, що Зеленський готовий до особистої зустрічі з Путіним. Чи йдеться тут про справжні наміри? Реакція Кремля свідчить про відсутність інтересу до миру. Марко Рубіо, державний секретар США, визнає, що територіальне питання є ключовим у цьому конфлікті. Усе це тисне на громаду, погрожує правдою, яка виявляється не такою вже простою.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
