Кремлівські маневри підтверджують одне: війна не зводиться лише до фронту. Роман Костенко, народний депутат і секретар комітету з національної безпеки, прямо заявляє – на полі бою нам переграти не вдасться, бо там лише 10-30% справжніх процесів. Головне відбувається всередині Росії, де кремлівські правителі бояться власних тіней. Чому вони не штурмують з новою силою? Тому що всередині їхньої моделі можуть виникнути наслідки, яких вони не сподіваються.
Позиція міжнародних партнерів також не на боці правди. США змінили курс, і це відчутно вплинуло на картину. Уже зараз видно, як Росія намагається використати цю неоднорідність, розуміючи, що деякі західні політики тиснуть на Київ. Це підсилює їхню впевненість і спонукає продовжувати конфлікт. Хоча ресурси Кремля не безмежні, вони все ще мають чим «грати».
Але Україна не просить про те, щоб підвищили мобілізацію або подвоїли фінансування. Ключ у зміцненні армії, у створенні резервів і в належному управлінні. Не варто закликати до повного призову, варто діяти мудро і з розумом. Якщо не зупинимо їх системно, ризикуємо залишити мільйони на полі бою без дійсної підтримки.
Костенко не приховує скепсису щодо обіцяного миру до літа. Росія продовжуватиме тиснути, неначе відчуває, що може підштовхнути нас до поступок. Але це лише тимчасове затишшя – на місяць, а потім знову почнуться атаки. Чи можемо ми довіряти «миру»? В умовах російської агресії – це легко буде перетворити на нову війну.
Не варто забувати – так званий «чорний лебідь» може втрутитися у цю класичну гру. Невідомі події можуть змінити сюжет. І тактика перемир’я – це ще одна інструментальна маніпуляція Кремля. Без гарантій безпеки, як після відновлення кордонів Росія знову піде в наступ.
Тож подумаймо: що таке «підступний мир»? Це коли ми, не маючи чіткої стратегічної основи, дозволяемо Россії відчути себе «переможцем». І знову опинимося в її орбіті впливу, а історія – це безжальний свідок таких невірних кроків.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
