У Чехії відбулася драма, що демонструє незлічені грані політичної безвідповідальності. Міністр оборони Яромир Зуна вирішив покарати генералa Карела Ржегку за його сміливість — за те, що той підтримав передачу літаків Україні. Так, міністр скасував запланований візит Генштабу до США, розгляд якого, здавалося б, мав привести до зміцнення міжнародних відносин. Але Зуна вирішив показати, хто в домі господар. Генерал, який порушив ілюзію про нібито нездатність Чехії дати Україні чотири літаки L-159, став жертвою системи.
Виступ Ржегки, що спростував абсурдні заяви Зуни про загрозу національній безпеці, став останньою краплею. А що, по суті, виправдовує ці звинувачення? Шум під димовою завісою! Ніхто не спромігся навіть прокоментувати цю ситуацію. Гучні рішення йдуть в дим — замість дій у країні відбувається театралізована вистава.
Президент Чехії Петр Павел, як армагеддоновий воїн, вступає в жорсткий конфлікт з урядом Бабіша з приводу можливостей передачі літаків Україні. І хоча Павел запевняє, що допомога потрібна, Бабіш наводить аргумент, що зупиняє розмову на корені — мовляв, літаків не буде. Ця позиція, зрештою, демонструє, хто насправді стоїть на стороні бездіяльності.
Не вперше чеський прем’єр намагається зупинити допомогу Україні. Бабіш не тільки боровся проти “снарядної ініціативи”, це вже стало його щоденним ритуалом. А коли Павел попереджає про наслідки згортання допомоги, Бабішу залишається лише (!) підтверджувати, що нібито ініціативу продовжать, але лише за умов фінансування з-за кордону. Жодних змін, жодної відповідальності. Так, в черговий раз Чехія виявляється в ситуації, де дія слабша за призму влади.
Це конфлікт правди і ілюзій. Влада боїться дій, натомість штовхає істину під килим — перетворюючи військову допомогу на безрозсудний театральний прийом. В Україні потрібні літаки, а Чехія знову опиняється перед вибором: відстояти незалежність або залишитися в тіні системи.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
