Темно. Холодно. Дитяча безжальність підняла голову. Хлопчик, 9 років, вистояв вдень, а увечері його затягнуло під вітрила марної отримки. Сусід, котрий споїв маленького друга алкоголем, вмикає безвідповідальність в повну силу, адже питання моралі — це не його клопіт. Він не задумується, як легко вбити безневинне дитяче життя. Хлопець, вичерпаний та втративши свідомість, падає в сніг, залишаючи після себе криваві сліди нелегкої правди. Вмирає, як жертва імітації дорослого світу.
Ми проти системи, яка дозволяє таке. Ми стаємо свідками, як бездушність сусідів блокує ясність. Протестуємо проти човників у спиртному океані, проти тих, хто бездумно грає з підлітками і перетворює їхнє дитинство в трагедію. Тобто це не просто випадковість. Це абсурд нашої реальності. І коли ми нарешті запитаємо: “Чому це стало можливим?” — відповідь завжди одна: байдужість. Хто відповість за цю трагедію?
Правда без прикрас звучить голосно, але чи чує хтось? Чи чує той, хто був свідком цієї огидної історії? Коли ми дозволимо, щоб такий варваризм протирали, ми програємо. А насправді програє не лише наша молодь, а й наше право бути безпечними.
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
