Ось вам реалії. Українська система права на межі катастрофи! Віталій Титич, голова правління “Товариства Рафаеля Лемкіна”, адвокат і військовослужбовець ЗСУ, заявляє: без чіткої правової кваліфікації справи ризикують потрапити в глухий кут, а Україна може втратити шанси на міжнародну справедливість. І тут на горизонті з’являється Олександр Бутягін, росіянин, який має на своїй совісті системне пограбування української археологічної спадщини на окупованих територіях. Цей злочин не про простий неподобство, а про геноцид – справжнє знищення нації через нищення її культурних цінностей.
Бутягін за версією російських інституцій – археолог. Але його “дослідження” – це не більше ніж вивезення наших артефактів! Наукові звіти та публікації в російських виданнях? Це не доказ, а свідчення безвідповідальності, коли особа наділена статусом намагалася легітимізувати свої злочини. І чекайте, обвинувачення обертаються у звинувачення «проведення археологічних робіт без дозволу». Це не звинувачення, а конфуз! Це не просто минулі процедури, це зрада імітації справедливості!
Титич чітко вказує: екстрадиція Бутягіна може стати юридичною пасткою. Якщо його видадуть на підставі формальних звинувачень, бо як ми зможемо обстоювати серйозніші звинувачення? Ось він, фатум! Злочинець буде захищатися “дозволами” від окупаційних органів. І що в результаті? Завершення справи – у безодні провалу або ж гучний міжнародний скандал!
А тепер подумайте. Ситуації, подібні до цієї, ми вже переживали. Коли фігуранти справ несли свої правові безкарності як вінець. Бутягін та його команда адвокатів отримають міжнародну платформу для поширення російських наративів. Справедливість перетвориться на імітацію.
Але залишається сподіватися на краще? Чи можемо ми зупинитися на досягнутому? Ні. Наша боротьба триває. Поки навіть діючий міжнародний закон на сьогодні може бути використаний для правильної кваліфікації злочинів, наші органи влади знову опиняються у пастці бездіяльності. Справи щодо культурних злочинів продовжують розглядатися фрагментарно, спотворюючи їхню реальність.
Не можна залишати все на самоплив. Використовувати всі можливості передбачені правом. Це наша зброя, наш відповідь системі! Справедливість все ще можлива, але за умови, що ми не будемо мовчати і таки доведемо справу гучно до логічного фіналу.
Першоджерело: https://espreso.tv/
