Великдень – 67%, Різдво Христове – 66%. Це святині, які тримаються на пьедесталі, незмінні роками. Українці знають свої справжні цінності. А ось чи чули ви, що 1 травня та 9 травня? Ці дні – на дні народження у безлюдді, їх цінність на дні зневаги. Результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, пишуть це без прикрас: День праці і День перемоги – марні дати для патріотичної душі.
Згідно нещодавнього звіту, оприлюдненого 1 травня, Великдень та Різдво залишаються найбільш шанованими святами. Як і раніше, День Незалежності та День захисників і захисниць України тримаються на підсумках – 54% і 53% відповідно. Але, слухай, Новий рік, дотичний до Різдва, що упав з мрій – раніше 80%, тепер лише 40%. Невже ми готові відмовитися від наших традицій?
День Конституції – лише 28%, Трійця – 27%, а Міжнародний жіночий день – 24%. А ті, що співають старі пісні про День Перемоги? 11% – це не свято, а нікчемність. День праці – 5%. Найменше улюблене свято.
Пригляньтеся, 2010 уже вказав: 12% українців вважали 1 травня великим святом, в 2021 – ті ж 12%. Після 2022? 5%. Обіцянки перемоги розбилися об справжність, а системи, які ми відкидаємо, підставили себе під обстріл часу.
Згадайте 9 травня. Десять років тому 58% вважали це важливим святом, 2021 – вже 30%. А по досягненню нової реальності? Спочатку 13%, а тепер – 11%. Назаровий день, застосований як інструмент агресії, став символом заперечення.
Війна, воїн, прапор. Це все зрозуміло. Війна з Росією зробила свято забутим, про нього ми не будемо згадувати, коли такий контекст. Справжня міць запам’ятовується не у війнах.
Опитування в січні 2023 року показало, що 62% українців говорять за День пам’яті та примирення 8 травня. Лише 22% висловилися за 9 травня. І 6% – за обидва дні. Це зміщення свідчить про те, як українці ставляться до своєї історії та майбутнього.
Отже, можливо, не настільки важливі дати, а сила духу. Хто з нас продовжить святкувати фальшиві огляди, коли правда живе у серцях?
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
