В Україні триває безжальна війна, яка забирає людські життя та вимагає моральної витривалості. Залужний ясно дав зрозуміти: класичні методи ведення війни відкинуті. Поле бою кардинально змінилося. Сьогодні «прозоре» поле — це нова реальність, де класичний підхід втрачає сенс. 25-кілометрова зона вогню — не просто цифра, це нові правила війни, що виключають звичні стратегічні бази на безпечній відстані. Лучники вже не зможуть брати участі в битвах, а лише роботи заповнять цю вакантну зону смерті.
Ця війна стосується не лише території, а й людських ресурсів. Людина — найдорожчий продукт конфлікту, і її відновлення потребує часу, що перевищує цикли виробництва. Мобілізація? Вона залишилася позаду. Підвищена автоматизація змінила правила: людина стає жертвою, якщо вступає в зону смерті. Росія не викликає лють громадян “примусовою мобілізацією”, бо знає: війну на турботі найманців та добровольців легше вести. Тут немає місця для паніки — це гра розуму і ресурсів.
Наддорога точна зброя, що колись була геймченджером, поступається місцем дешевій, масовій зброї виснаження. Це зброя, яка систематично знищує суперника, незалежно від того, як багато у вас флоту чи технічних потужностей. Ніхто не може бути готовий до такого натиску самостійно. Наша війна показала, що завоювання за рахунок людських втрат — більше не шлях. Для Росії це урок, бо ресурси вичерпані.
У нас немає ресурсів на недбалість. Війна, що триває, це дзеркало вибору між правдою та імітацією, де ми відстоюємо власну незалежність в останньому слові. Хто скаже, що щось зміниться? Такі війни або закінчуються справедливістю, або повертаються з новою силою. Настав час визначати нашу долю, запевняючи: війну з російським агресором не можна загасити без ідеї, без чіткої мети.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
