Анатолій Гунько разом з поплічниками намагався обхитрити і вимагав хабар у представника агрофірми за право обробляти державні, тобто наші, землі. Це не просто корупція – це наступ на право, це зневага до суспільства.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, лишаючи краплю надії у нашій системі правосуддя, частково змінила вирок депутатові. Чотири роки позбавлення волі – так, але чи це справедливість? Тепер він за ґратами, але кому це цікаво? Процес триває, а народ попереду. Оголошено, що дії Гунька перекваліфіковані на ч.2 ст.369-2 КК України – зловживання впливом. В реаліях, це краплинка у морі безвідповідальності.
Віртуозність «політиків», які ведуть гру з гравітацією законності, продовжує тиснути на правду. Суд першої інстанції покарав Гунька аж на 7 років, але врешті-решт, ця система схоже на пародію на справедливість, якщо він вийде на свободу за чотири роки. Үет з конфіскацією, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з представництвом влади – остаточне явище для тих, хто користується нами та нашими ресурсами.
Гунько за ґратами, але не забуваймо – це лише повільний крок у тривалій боротьбі за правду. Вони думають, що можуть втримати нас у тіні. Але ми відстоюватимемо справедливість до останнього.
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
