- На тимчасово окупованих територіях Харківської області Російська Федерація створила систему незаконного утримання цивільного населення.
- Документально підтверджено існування 29 таких об’єктів, що включали транзитні та основні катівні.
- Встановлено близько 800 осіб, які пройшли через зазначені місця утримання.
- Система функціонувала як єдиний механізм для допитів, катувань та переміщення затриманих.
Система незаконного утримання цивільних: структура та діяльність
На тимчасово окупованих територіях Харківської області російські окупаційні сили розгорнули систему незаконного утримання цивільних осіб. Ця система включала транзитні та основні катівні. Правозахисниками задокументовано 29 таких об’єктів, через які, за встановленими даними, пройшли приблизно 800 осіб. Ця діяльність є частиною ширшої стратегії окупаційних сил щодо придушення опору та контролю над населенням.
Як зазначається у матеріалі Цензор.НЕТ із посиланням на ZMINA, Ашот Агаян, представник Project Expedite Justice – міжнародної правозахисної організації, представив звіт під назвою «Організована жорстокість. Російська мережа незаконного тримання та катівень у Харківській області».
Організаційна структура та функціонал
Російські окупаційні сили систематично перетворювали будівлі різної форми власності на місця незаконного утримання. Ці об’єкти використовувалися для допитів та катувань цивільного населення. Незважаючи на географічну розрізненість, що іноді сягала 150 кілометрів між окремими пунктами, усі місця утримання демонстрували спільні організаційні ознаки. У більшості випадків для цих цілей адаптувалися чинні або колишні відділення поліції.
Структура катівень, як правило, передбачала наявність щонайменше двох функціональних зон: одна призначалася для утримання цивільних осіб, інша – для їхніх допитів.
Типологія місць утримання
Правозахисники ідентифікували два основні типи об’єктів у системі незаконного утримання:
- Транзитні катівні: Ці об’єкти використовувалися для початкового утримання та так званої «фільтрації» цивільних осіб. Процес включав затримання, допити та катування. Після цього етапу особа могла бути звільнена (що відбувалося рідше), переведена до основної катівні або депортована на територію Російської Федерації.
- Основні катівні: Призначалися для тривалого утримання цивільного населення. Переміщення осіб між різними місцями утримання, за висновками дослідників, свідчить про взаємозв’язок цих об’єктів та їх функціонування як єдиної, скоординованої системи.
Координація та географічна дислокація
Організований характер системи підтверджується розподілом обов’язків між російськими структурами. Представники ФСБ – Федеральної служби безпеки Російської Федерації, органу державної безпеки – займалися питаннями депортації ув’язнених або надавали відповідні вказівки. Водночас, представники так званих «Л/ДНР» та Росгвардії – Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації, силового відомства – здійснювали охорону катівень та забезпечували переміщення осіб між ними.
Більшість таких об’єктів була зосереджена у стратегічно важливих населених пунктах: Ізюмі, Балаклії, Куп’янську та Вовчанську. Під час окупації ці міста функціонували як адміністративні або логістичні вузли.
Визначення цільових груп
За свідченнями очевидців, російські військові цілеспрямовано переслідували певні категорії цивільного населення. До них належали чоловіки призовного віку, ветерани та члени їхніх сімей, працівники ДМС – Державної міграційної служби України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції – та правоохоронці, волонтери, особи з українською символікою. Також переслідувалися ті, кого підозрювали у «диверсійній діяльності» або вважали «навідниками». До катівень потрапляли й цивільні, на яких окупаційним силам доносили сусіди.
Процедура документування та висновки
Звіт правозахисників базується на 114 свідченнях потерпілих та свідків, задокументованих фактах та матеріалах з відкритих джерел. Документатори здійснили близько десяти місій на Харківщину. У результаті цих місій було встановлено приблизно 800 осіб, які побували у місцях незаконного утримання.
Першу місію на деокуповану Харківщину документатори Truth Hounds – правозахисної організації, що документує воєнні злочини – провели . Протягом п’яти днів цієї місії було зафіксовано близько 80 випадків незаконних затримань, зникнень та катувань.
