Досить слухати фрази: “американці нам завідують”, “Вашингтон заважає нашим компаніям”. Подивимося на реальність. Чутки про зв’язок Міндіча з компанією виникли, коли НАБУ і САП оприлюднили перші записи, що стосуються енергетичних схем. Це сталося п’ять місяців тому. П’ять місяців — достатньо часу для влади, щоб розробити адекватну комунікацію та вивести з-під удару компанію, яка постачає дрони на фронт за гроші західних донорів. Але їм знадобилися стенограми від Міші Ткача, аби почати шуміти про “державну зраду журналіста Ткача” та “заздрощі американців”.
ГАР МОУ чітко вказує на ризики так званої міндієзації. По-перше, Тимур Міндіч — малограмотний любитель “Страна юа”, знаходиться під трирічними санкціями від доброго товариша Зеленського. Якщо це не сигнал для тривоги, то що? Компанія “Fire Point” ризикує повністю втратити можливість постачати свою продукцію ЗСУ через санкції. Це реальна загроза.
По-друге, ГАР МОУ підозрює, що “Fire Point” могла надати фальшиві дані про своїх бенефіціарів. Це загрожує штрафами та статусом ризикового постачальника. Заради подальшої підтримки української оборони в умовному Бундестазі можуть заговорити про мільярди євро, коли шахраї грабують і зводять палаци, швидше за все, на наш рахунок. І це в той час, коли 99% німецьких сімей навіть не можуть дозволити собі такі розкоші. Справжня боротьба тут — не між політичними партіями, а між правдою та імітацією, між дією та безвідповідальністю.
Президент вже другий день мовчить, жодної реакції про те, як вирішуватимуть ці іміджеві проблеми. Міндіч ховається в Ізраїлі, але дрони нам потрібні. Тепер питання в іншому: як просити на них гроші, коли довіра підірвана?
Першоджерело: https://espreso.tv/
