Китай – це не просто складний партнер для України, це епіцентр проблем та одночасно світло в кінці тунелю. Хто тримає “яйце” кремлівського “Кощія”? Зараз це не Москва, а “товариш” Сі, який варто тиснути на режим Путіна. У лютому 2026 року, на фоні безпекового форуму в Мюнхені, китайці раптово проголосили про намір надати Україні енергетичне обладнання після атак Росії. Ці слова, хоч і поки що не підтверджені угодами, видають сигнали змін у відносинах. Чи це початок “лютневої відлиги” між Китаєм і Україною після тривалої кризи?
Потрібно звернути увагу: 2025-й і початок 2026-го – це час загострення дипломатичного конфлікту між Україною та КНР. Китай, використовуючи фінансові проблеми в РФ, активізує підтримку Москви. До речі, підтримує не лише економічно, а й воєнно, купуючи ресурси за північними знижками. Росія використовує китайські електронні компоненти в своїй зброї, в той час як Китай постачає Росії все необхідне, зокрема для військової промисловості, за наявності таких жахливих умов.
І саме у часи безвиході, коли Росія плентається в економічних муках, Китай підсилює цю залежність, відправляючи все, від верстатів до супутникових знімків українських територій. Економіка РФ живе за рахунок Китаю. Друзі, це не просто бізнес, це безпосередня допомога агресору в його військових злочинах. Коли мова йде про закупівлю бойових дронів і ракет, без китайських компонентів РФ просто не могла б підтримувати масштаби свого виробництва. Чи забули ви “ленд-ліз” для СРСР? Так і Росія переконалася, що отримує технології з Китаю, які не мають оціночного конверту.
А тепер звернімо погляд на мудрі рішення Пекіна. Заборони на поставки компонентів в Україні, зменшення закупок аграрки – все це свідчить про підігравання Кремлю. Влітку минулого року Китай зробив свій вибір, коли президент Зеленський підняв питання санкцій проти китайських “прокладок”. Сі відразу зреагував, демонструючи готовність стати на бік Кремля. Ситуація у Мюнхені відзначилась абсурдною, адже Ван Ї, китайський міністр, вимагає вирішення “першопричин” конфлікту, прямо, не приховуючи – це кремлівська риторика. Водночас, зауважу – звучить це як відсоток з лави його задумів.
Історію про “культ Перемоги” та повторення конфліктів, які вже наїлися зразком, спостерігаємо сьогодні. Система не спала, а й далі крутиться у своїй абсурдності. Пекін бажає вичерпати конфлікт з Україною за своїми умовами. Він шукає вигоди, старіючи вибрати з Києва, поки американсько-російські відносини стають головним пунктом для роздумів. І чекають глядачі, поки китайські генератори дійдуть до нас. І як звикли – жодних справжніх змін, тільки імітація дій.
Ми повинні скористатися цією інформаційною кінострічкою. Наша стратегія має на меті вивести Україну з усього цього страхіття, розуміючи – вплив Кремля в Китаї можна зменшити, якщо грати за своїми правилами і об’єднатися з союзниками, не забуваючи про свої інтереси. Ми повинні не просто натякати, а рішуче бити в ту точку, де раніше панувала байдужість.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
