П’ятий день березня став поворотним моментом, коли угорські темряви відважилися на відвертий акт викрадення. Співробітники державного “Ощадбанку” стали жертвами абсурдного і цинічного сценарію: разом з інкасаторськими автомобілями і грошима їх забрали. Сім людей – не просто цифри. Це десятки життів, родини, плани, надії, – і влада сусідньої країни, фактично, узяла їх в заручники.
Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, не залишає жодних ілюзій. Він у соцмережах рветься з криком про правду. Уряд Угорщини взяв українців в заручники, а це не просто злочин — це державний тероризм у найгіршому її прояві. Громадяни України, які виконували свою роботу, а не тільки справлялися з фінансовими трансакціями, стали невільниками жорстокої системи.
Ми не спостерігачі цієї імітації правосуддя. Дії Угорщини — це огидна реальність, яка вимагає рішучої реакції. Українське Міністерство закордонних справ вже вказало на вимогу негайного звільнення. Наш голос чітко звучить, і доля цих людей — не просто питання дипломатії, а питання гідності. Ми звертаємося до Європейського Союзу, підкреслюючи: це не просто викрадення — це негативна кваліфікація всього, на чому тримається європейська спільнота.
Національний банк України також не мовчить. Вони вимагають пояснень і негайної реакції. Казати про втрачені інкасатори і цінності на фоні цієї безвідповідальності — це все одно, що рити могилу в серці. Це виклик, що вимагає дисципліни і сили.
І так, перед нами постає жорстка реальність: непокора і опір стають нашою щоденною відповіддю. Справжня сила — це не заява, не дипломатичні формальності. Це дія. Це відстоювання правди, дарма як непросто це робити в умовах несправедливості. І далі, в цій темряві, ми будемо світлом. Не забуваймо про наші зобов’язання один перед одним, адже гідність — це не просто слово, це те, за що ми боремося.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
