До початку повномасштабного вторгнення більше половини українців використовували в побуті українську мову, тоді як приблизно третина віддавала перевагу російській. Близько 15-17% респондентів спілкувалися двома мовами. Сьогодні ж частка україномовних зросла до 60%, водночас число тих, хто спілкується лише російською, зменшилось до менше ніж 10%. Це зміна становить не тільки статистичний показник, а й відображає трансформацію суспільних установок.
Антипович, експерт у сфері соціології, відзначає, що мова завжди була і залишалася важливим маркером української ідентичності. На його думку, зростання частки україномовних – це свідчення зміни в суспільстві, де раніше 52-54% респондентів заявляли про україномовне спілкування. Зараз це число підвищилося на 5%. Проте варто зазначити, що деякі з тих, хто раніше ідентифікував себе як російськомовні, тепер відзначають себе як двомовні, адже вживають обидві мови залежно від ситуації.
Цікаво, що когорти людей, які говорять лише російською, знизилися до приблизно 8%. Антипович наголошує на тому, що цей процес має формальний характер. Це означає, що російськомовні індивіди, усвідомлюючи нові соціальні умови, намагаються пристосуватися до них, вказуючи на свою двомовність, навіть якщо в повсякденному житті вони все ще спілкуються російською. Приватна комунікація може залишатися російськомовною, тоді як у публічному просторі вживається українська.
Цей парадокс свідчить про глибші зміни в свідомості та соціальних нормах. Соціолог наводить приклад, коли людина може в одному контексті говорити українською, а в іншому – повертатися до російської. Хоч формально вона використовує обидві мови, наслідком цього залишається думка, що основною мовою спілкування все ж є російська.
Згідно з даними соцгрупи “Рейтинг”, 58% українців вибирають українську у домашньому спілкуванні, 9% – російську, при цьому 31% використовує обидві мови. Інше опитування Центру Разумкова в червні 2024 року показало, що 75,5% респондентів вважають українську більш престижною для спілкування у соціальних контекстах, тоді як лише 6% віддали перевагу російській. Ці результати вказують на ускладненість мовної поведінки, де особистісні переваги позначаються на соціальних нормах.
