Верховна Рада України ухвалила рішення про перейменування копійки на шаг. Цей крок, який отримав підтримку в першому читанні, має на меті дерадянізацію назви української розмінної монети. Підтримка законопроекту надійшла від 264 народних депутатів, що свідчить про бажання завершити грошову реформу, розпочату у 1996 році.
Автори ініціативи, серед яких спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, пропонують нову назву “шаг”, яка має глибокі корені в українській культурі. Депутати зазначають, що слово “шаг” часто зустрічається у творчості таких видатних українських митців, як Тарас Шевченко, Леся Українка та Іван Котляревський. Ця історична назва вже використовувалася у розмінних грошах, які в 1918 році випустила Центральна Рада. Проте після 1919 року їх обіг було скасовано радянською владою.
На думку ініціаторів, перехід від “копійки” до “шага” має значущі наслідки. “Копійка” сприймається як частина спадщини московської імперії та радянського минулого, тоді як “шаг” віддзеркалює історичні традиції української державності, що існували ще за часів Гетьманщини та Української Народної Республіки. Це рішення не лише технічне, а й символічне, що відображає зміну ставлення до своєї історії.
Одночасно зміна назви не призведе до додаткових витрат, адже монети “копійка” і “шаг” певний час перебуватимуть в обігу паралельно, зберігаючи співвідношення 1:1. За даними Національного банку України, в обігу наразі перебуває близько 14 мільярдів монет. У планах є випуск тільки монет номіналом “50 шагів” протягом наступних 3-4 років, та всі інші номінали залишаться від 1 гривні і вище.
Обговорення законопроекту також передбачає проведення додаткового пленарного засідання 27 грудня, яке отримало підтримку 241 депутата. Таким чином, у наступну суботу відбудеться розгляд законодавчої ініціативи в другому читанні.
Варто відзначити, що ініціатива зміни назви розмінних монет з “копійка” на “шаг” була започаткована минулого року Національним банком України. Цю ідею підтримали провідні інституції, такі як Інститут історії України, Інститут мовознавства та Український інститут національної пам’яті. Усе це свідчить про поступовий рух в напрямку зміни не лише фінансової, а й культурної ідентичності.
